моє самопочуття залежить в повній мірі від однієї людини з якою я взаємодію. жодна особа не здатна на мене впливати, жодна подія мене не чіпляє. окрім нього. я вважаю на всі його дії, слова, жести, інтонацію, думки, енергетику. знаю кожен його порух, вдих, видих. все що тобі сниться - знаю. що буде - знаю. відчуваю кожну клітину твого тіла. .насолоджуюся моментами твого спокійно-ніжного настрою та хочу вбити себе кожен раз, як плюєш в мене.
хочу тебе трахати. хочу тебе ніжити. хочу тебе обіймати. хочу вислуховувати тебе. хочу відкривати тебе. хочу розвивати тебе. хочу тебе.
стала тобою. ти став мною. я перетікаю в тебе. ти перетікаєш в мене. ти страждаєш від мене. а я живу лише моментом. тим що є зараз тут.
твоя проблема в тому, що пручаєшся. я же полилася.
ллюся вбік. подалі від свого пункту призначення. я дійсно Божевільна. та це все від Бога:) люблю діяти. приймати рішення в момент. повертати вправо, вліво, перпендикулярно, щоби вибивало в іншу площину. люблю брехати тобі. шоби всього цього не бачив. бо нащо вже таке? все одно не віриш:)
я граюся з тобою. порпаюся в твоїх мізках
твоя тінь належить мені

о, так! в цьому місті мені повітря проходить крізь кожну альвеолу легенів, сочиться по м'язах і волоссю. взагалі, повітря ще холодне - зараз є шоста година ранку січня. темно. ж\д вокзал. підсвічені вітрини магазинів. взагалі, я у Тернополі вперше. виявляється так можна сказати лише дивлячись по нашій метричній системі:) а насправді почуваю себе вільно, навіть тіло гнучке і легке. раніше бувало таке відчуття, як вітер проходить крізь моє тіло, неначе я складаюсь не із органів, а ніби я є лише шовкова тканина, крізь яку легко просочитися. ось і зараз таке відчуття. як же мені кльово! дивні люди. чому ви мене за свою вважаєте? зараз мусорку перекину догори дригом і першому виродку махону кулаком в пику! нарешті! я жива!!!

переходжу дорогу із чумоданом за плечима, а там дивні люди стоять - вони ж не знайомі, а говорять без зупину. та де ж ваш пафос?! це, мабуть, єдина складова без якої моє місто неможливе, адже всі місцеві дивляться згори вниз міркою fешену і розмовлять з тобою лише якщо проходиш coast-code не менше ніж у 500 ойро (і не надійтеся, шо у вас пройде халтура! там око наметане:). ба, в Дніпропетровську навіть приїжджі з близьких дюрьовень викаблучуються.
без зайвих вагань попередили, що повідомлять мене про зупинку біля автовокзалу. ото дивні! відчуття, що все місто несе в собі димову шашку, яка мовчить доки її не колупнеш.

без жодної перепони квиток до Франківська - маршрутка - 2 години - Яремча. питання з житлом вирішуються по ходу руху автобуса. ... Читати далі »