Білою травою дівчина стелиться
Свої коси по воді розпустила
Очі, наче зорі за хурделицею,
Жде, уста туманами закрила

Жде, коли розтане крига чорная
Жде, коли повернеться весна
І дурман-травою зачарована
Так свої пісні співає вона

А її пісні в небі розчиняються
І зникають зорі назавжди
І птахи додому повертаються
І шляху назад не можуть знайти...

Грудочку землі візьме пальцями зраненими
По кутах каміння розкладе
Сльозоньки проллє над деревами спаленими
На холодну землю обличчям впаде...

Над нею кружляють птахи чорнії
Відчуває серце її вогонь
Дивнії слова до вітру вона говорить,
Розсипає бісер з своїх долонь:

“Ой, спалить мене вогонь білим полум’ям,
А водиця студена мене остудить,
...

Чорні крила землю накрили,
На день холодний впала роса
Чому ж доля моя немила,
Чом жорстока й холодна краса?

Приспів: Обріжу коси. Впаду на роси,
І подарую тіло вогню.
Сонце гаряче, чом ти не плачеш?
Чом не рятуєш доню свою?

Кам’яні плити кимось розбиті
Вогонь гарячий жертву прийняв
Зникло багаття, щезло прокляття
Чорне каміння хтось позбирав

Місяцю, брате, досить вже спати
Вийди на небо й зорі збери
Не буду спати, буду співати,
Буду чекати нічної пори.

Приспів: Попіл мій чорний землю засіяв,
Виросли з нього діти малі,
Вітер дітей тих по світу розвіяв,
Досі блукають вони по землі.
Кам’яні плити кимось розбиті,
Вогонь гарячий жертву прийняв.
Зникло багаття, щезло прокляття,
Чорне каміння хтось позбирав.

А як сонце на землю сяде
Над горамі місяць зійде
Діти мої на землю впадуть
І прокляття згадають мое

Приспів:

Не відкривайте заплющені очі
Не відкривайте уста свої
Щоби прокляття,що погоріло
Не народилося знов на землі

Кам’яні плити кимось розбиті,
Вогонь гарячий жертву прийняв.
Зникло багаття, щезло прокляття,
Чорне каміння хтось позбирав

Там, де похилились верби над водою,
Там живе русалка, і не зна покою,
Кожну ніч на берег вона випливає,
Гойдається на вербі і пісні співає:

Приспів: - Це моє прокляття: парубків губити,
Тих, хто мене полюбив, мусила втопити,
А кого полюблю, того згублять люди,
Тому одинока назавжди я буду.

Пісню ту почує молодий хлопчина,
Піде він на голос й у воді спочине,
На траву ранкову опустились роси,
А з очей русалки покотились сльози.

Приспів.
Зорі вже загасли .Птахи заспівали
Тільки дрібні хвилі на поді розтали
Потонув юначе у воді холодній
Не засне русалка у цей день сьогодні

Принесена жертва не взята тобою,
А ми вже готові до нашого бою,
І що нас в майбутньому знову чекає?
Не скаже ніхто, бо ніхто і не знає.
Чим всіяна буде зворотня дорога?
Поразка чекає нас, чи перемога?
Запалене серце забуло про біль,
І ми починаєм величний двобій.

Приспів: Сонце розвіяло темряви стріли,
Ми все знесемо, нам вистачить сили.

Так ось ти яка, на смак перемога,
Трояндами всіяна наша дорога,
Але відчуття мене дивне тривожить,
Ніяк зрозуміти одного не можу:
Чому наша жертва тобою не взята?
Чому ця земля є тобою проклята?
Мовчання твоє є нестерпним до болю,
А ми дуже хочемо бути з тобою...

Приспів.

1 голос: Крізь холодні і темні часи
Піднімається сивий туман
У кривавих краплинах роси
Відбивається місяцю стан

2 голос: Твій мозок і тіло
Заповняє пітьма,
І твої білі крила
Чорний морок лама!

1 голос: Серед темних розритих могил
Я блукаю, мов привид вночі
На тополі сидить чорний крук
І про смерть і життя щось кричить...

2 голос: Ти підеш у землю,
Небо втратила ти,
І сонце для тебе
Вже не зможе зійти!

1 голос: Чиїсь холодні пазурі
Впиваються у тіло,
Очі заповняє дим,
Все не так, як я хотіла,

2 голос: Світло у твоїй душі
Знищу у вогні гарячім,
Все так, як я хотів,
Ти кричиш, і гірко плачеш!

1 голос: Тіло матері-землі
Розривають чорні руки,
Піднімаються з могил
Ті, що вмерли від розлуки,
І блукають уночі,
Біль тримаючи в долонях,
Крук на дереві мовчить,
І у жилах кров холоне...
Світло у моїй душі
Наче гострий білий клик,
Розриває тіло ночі,
Тишу наповняє крик...

В моїх очах є вогонь і сила
І на плечах - мої чорні крила
Та не злечу, хоч і дуже сильна,
Гнітить мене те, що я не вільна

Сонце...
Залежить від ночі, втікає за гори,
Доля...
Не в силі свої кроки міняти,
Небо...
Сховалось за хмарами чорного диму,
Воля...
Я все готова за тебе віддати!

Воля...
Моя воля!

В моїх очах згас вогонь і сила,
І у труну склали чорні крила,
В небо лечу, наче божевільна,
І назавжди я тепер є вільна!

Сонце гасне у твоїх очах,
І подих останній завмирає
Ти відходиш у той далекий шлях,
З якого дороги назад немає

Бачиш предків, як наяву
Ти підеш із ними в Далеку Землю
Ти їм розкажеш, ким ти був,
Чи не було життя твоє даремним.

* * *
Коли помреш, лети туди,
Де гори і ліси,
В далекий край примарних снів
І чорної краси

Там світять зорі уночі,
І день не настає
Там знайдеш те, що ти шукав
Усе життя своє

Під небом темним там стоять
Смереки вікові
Забуті предки там живуть
І духи лісові

Твоя душа літатиме
Серед високих гір
Для тебе домом буде ліс,
І братом – дикий звір

Там води чорні Черемош
Несе в нічну пітьму
І мертву пісню водоспад
Наспівує йому

Його потік, як Вуж Старий
Між скелями тече
Далеко, там, звідки ніхто
Не повертався ще.