8:38 PM Вибач |
не пам’ятаю коли дивився тобі в очі ти кажеш: що забув...не в цьому річ я знов вмирав а може був лиш роботі Дивився як росте роса на склі і ходики уважно слухав рахуючи убиті дні на квітки перегаром дмухав палив недопалок вчорашній а з ним думки випускав у небо ти кажеш ; “я не можу так....” але по іншому не треба.... долоні холод, серця .........тук твої бліді уста і слово........хочу я знов заснув, в обіймах твоїх рук лиш не буди, бо все зурочу, На ранок посмішка не прийде Ніхто тебе не приголубе Одежа на підлозі скаже.... ні Про те, що було ніч забуде і гулким кроком знов піду у день, що може бути адом В потік машин увійде тіло і розум стане автоматом... під вечір знов чекати будеш казатимеш :”осатаній раз”... а потім зонову все забудеш як завжди все поглине ніч........ |
| Категорія: Rubak - Доста… | Переглядів: 1461 | |
| Всього коментарів: 2 | |
|
| |
