|
І весь цей світ мене не розуміє,
Лиш в далені десь вогник тліє.
Я бачу постать на шляху своєму
Ця тінь все рухається в напрямку моєму.
Іде далеко там за краєм,
Так довго йде,а час спливає.
Всю безкінечність простір поглинає.
І крапля болі по лиці стікає.
Відкриєш очі,глянеш-небо
Для щастя більш нічого вже не треба.
Хмаринка каже:"Йди за мною,
Будем літать,назавжди залишусь з тобою."
І раптом чуєш голос серця:
"Струна щастя не обірветься.
Послухай,що скажу тобі
Забудь про всіх і забирай усе собі.
Це людство втрачене навіки
Напевне час на це заплющити повіки."
"Ти що!Забудь що каже та розбещена душа
Вся сила в дусі що весь рід трима.
Лиш вірою спасаєш обгоріле тіло.
Крокуй вперед назустріч перемозі сміло!"
Сказав той розум з серця порина.
Розквітла думка в тілі-це вона.
|
