І весь цей світ мене не розуміє, Лиш в далені десь вогник тліє. Я бачу постать на шляху своєму Ця тінь все рухається в напрямку моєму. Іде далеко там за краєм, Так довго йде,а час спливає. Всю безкінечність простір поглинає. І крапля болі по лиці стікає. Відкриєш очі,глянеш-небо Для щастя більш нічого вже не треба. Хмаринка каже:"Йди за мною, Будем літать,назавжди залишусь з тобою." І раптом чуєш голос серця: "Струна щастя не обірветься. Послухай,що скажу тобі Забудь про всіх і забирай усе собі. Це людство втрачене навіки Напевне час на це заплющити повіки." "Ти що!Забудь що каже та розбещена душа Вся сила в дусі що весь рід трима. Лиш вірою спасаєш обгоріле тіло. Крокуй вперед назустріч перемозі сміло!" Сказав той розум з серця порина. Розквітла думка в тілі-це вона.
|