без ваги. без страху. без метушні. тихо. лоскотно емоційному тілу. приємно. через мою суть протікає світлим потіком інформація всесвіту. ось він є у всій своїй красі. глибока безодня. по-троху набираю швидкості і вже мчуся швидше сонячного світла. це є швидкість вакууму - моя власна. на мій розсуд і в моєму напрямку. без метушні. кайфово. лише відчуття. звуки лунають зовсім не схожі на звичні земні. раніше мені отаке ввижалося у стані передсону, а зараз це насправді. хоча що таке насправді... його немає... все аморфне. пласке. плинне. немає ні зараз, ні було, ні буде. просто є. і навіть його немає. відчуття свободи від усього. заколисує. перевертаюся на спину і лину. без координат - в ніде, в нікуди, без мети. о, ці ментальні звуки наповнюють мою суть в повному об'ємі. заповнюють простір собою. кінця їм немає і не буде... відроджує архетипи. о, так, зараз пропливає плинминулого. це лише моє. є формуючі моменти. вишу, чи воно не движеться. бо я завмерла. підстраюється під мене. вперед - і воно шевелиться. розумна субстанція. стоп. досить. через мене почав проходити потік енергоінформаційного джерела. перетворюватися на тягучий плин не хочу. не хочу. не хочу... н е х о ч у . . . зливаюся... нннннііііііііііііііііііііііі
вмить перетворилося на ядучо яскравий околопростір наповнений дивною сумішшю бетону квіти повзе таке бачу вперше. воно незвичне. діюче. відчуваю довколішнє всією поверхнею свого єства знову ці звуки. де ж я закінчуюся?...... нічого не хочеться.... лише бути..... та де ж це я? вашу маму! хочу назад!!!!!!!!!!
"ну нарешті! ми вже і не сподівалися."
ого! це де я?
все біле. трубочки. пікалка в тиші. пара очей на мене.
все, мені дійшло. стрибнула невдало. блядь. як завжди. |
