9:35 PM Історія =) |
Холодний піт,покривши її тіло,проходив крізь усі шпаринки,всмоктуючись в тепле одіяльце.Вона проснулась з тривогою,але посмішкою на обличчі.Дивне сновидіння,яке складалось із зміни різних подій,ще довго не давало підвестись із ліжка.Що снилось їй знала лиш вона одна,навіть не взмозі самостійно все усвідомити.Бурхливі події переплітались у її голові,різні люди,знайомі,друзі,кохані.І лиш одна маленька дрібничка про трьох маленьких,ніжних кошенят закарбувалась у її пам"яті. Ще на емоціях сну ,розповіла про милих створінь своїй люблячій матусі,яка навіть не пустивши тривогу по своєму,ніколи не поміченому роками,обличчю,сказала,що цей знак веде до певного розчарування. Дивна річ прозвучала її вустами.Кожен день-це розчарування у цьому складному,заплутаному і зовсім несправедливому світі.Не взявши до уваги сказані неначе про буденність слова,дівчина розпочала звичний для неї день. Жила вона для друзів,хоч не все віддаючи їм.Зовсім не чекаючи шукала або просто ішла на зустріч любові,помиляючись і перебираючи кожним.Не бажаючи нікому чинити кривди просто була щира і привітна до всіх.Різні думки задурманювали голову і могли привести до розпачу.Всеж намагаючись хоч якось розібратись в собі,розплутувала тісно зав"язані вузлики. Серед цих буденних,сірих стін та безлічі проблем дівчина знала ,що скоро її чекає свято.Те що вона так любила і так довго чекала.Звичайна гулянка для неформальної душі.Чекаючи на це,всеж мучили її певні питання.Бажання над усім поставити крапки. Шалене,ритмічне життя приносило їй вир задоволення.Завжди намагаючись переступити через свої можливості постійно кудись бігла і з останніх сил ледь устигала.І лиш би на хвилини зупинилась ця безкінечна метушня,дівчина неначе губилась у сірих і брудних лицях,з яких давно потрібно зняти маски.Бачила все те мерзенне і несправедливе,якого завжди прагнула уникати.Цим поспіхом вона неначе пробувала сховатись ,утекти від справжнього жорстокого,зі чіткими поставленими до існування рамками світу. І ось,раптом,швидко промайнувши час,настав той день якого так чекала.Хвилі вічного переживання пульсували в ділянці серця.Якесь дивне і тривожне.Добре знаючи на що вона іде,немогла стерпіти.Страх самоти охопив,але це зовсім не стримало її. Впевнено крокуючи вона зовсім не зоставалась одна.Очима бігаючи серед сотень голів шукала щось одне,та все не те.Забоявшись робити далі крок,стоявши-бігала.Зустріла те знайоме "чудо",яке колись здавалось прекрасним.І раптом похмура хмара все життя накрила.Обернувшись побачила дивну картину.Наче прилетіла невидима сила,"чудо" накрила і дівчину убила.З сльозами стікаючи із щойно запаленої душі,розчаруванням(1) усе загасила.Покрукувала далі.Цей день їй приніс й чимало радості і дав зрозуміти те ,що помилки вона не зробила. Заснувши вночі знов бачила своє багастсво,свій світ,в якому вірно крокуючи болі незнала.Та все пережите за день,всі емоції,як швидкий потік ,лились через душу. Так важко й недуже спокійно їй стало.А ще дівчину мучила одна річ,вічні переживання.Ішла лінія,яка начебто не задавала суттєвих змін,та всеж перетиналась з її життям.Це турбота й переживання заради свого помираючого друга.Саме через якого пожертвувала своєю ще ненародженою любо"ю для життя.Підлість й мерзенність небажала бачити ,та не вічно можна від цього втікати.Підлий обман добив її наполовину розбиту душу.Таке відчуття великого розчарування(2). І раптом щось майнуло в її думці.Загорілась іскра незрозумілих подій-процес усвідомлення.Маленькі,милі кошенятка,яких вона в сні так полюбила,на яву принесли їй лише розчарування в людях. І тут дівчина задала собі одне просте запитання,яке б і кожен із вас задав:"А хто ж виявиться третім?..." На це знала відповідь лише вона одна. |
| Переглядів: 1084 | |
| Всього коментарів: 0 | |
