сьогодні нарешті зрозуміла, що я є дійсно жорстокою егоїстичною стервою. вона же робить все заради свого комфорту. плювати я хотіла на всіх. але взнаки даються стеріотипічні погляди, які з дитинства закладалися в основу мого світосприйняття (приклад? нема питань,- повага до батьків, власне це мене зараз і обглодує з усіх боків). щоби хтось проживав моїм життям не хочу жодним чином. у батьків є така властивість, як глибоке переконання, яке змінити не зможе жоден катаклізм. ось одне із них - всі мені винні. втрачаю думку. так мене затрахали оці переконання.
зараз починається нова якість мого розвитку. великі плани на життя, тобто на цьогомоменття, бо живу зараз і ще раз зараз. то що було - перетравилося в великому мозгово-емоційному центрі і утворило щільну основу, через яку не просочиться жодна дрібна хуйня. єдине - це важко контактувати з коханим. тут я є собою, а може і ні. лише зникає загальний пафос, який випробовується на витривалість в нашому соціумі (він обростає кораллами з блискучими цяцьками, які заманливо дзеленчать психодел. говорю це не просто так, адже після перебування в моїй кампанії до мене більше не повертаються, хоча і такі випадки траплялися):), він вважає мене тупою і обмеженою. тут поясню. мені від одного погляду на нього в голову починають лізти різні дурниці, - одна хуйня, сміюся, сміюся, а з боку виглядаю пришелепкуватою дурепою. яка ж буваю собі бридка! блювати хочеться. хапаю джинси, светер, пару шкарпеток, спідньої білизни, гроші, плеєр, теле ... Читати далі »