Іноді я почуваю себе пташкою і починаю летіти кудись у далечінь. Тоді я розумію, що потрібно купити смаженого насіння та піти на Білу альтанку. Постояти трохи біля пам’ятника полтавській галушці та піти далі. Пройтися повз людей, що так пильно мене розглядають, а потім сісти на лавці та лускати соняшникове насіння, плюючи на всіх, а точніше не звертаючи ні на кого уваги. Я сьогодні бачила сонце, нехай воно насниться мені таким. Це найяскравіша подія за сьогоднішній день. Взагалі, дуже приємно ось так, на самотині, гуляти по місту, насолоджуватися його красою, спостерігати за людьми, бо це завжди цікаво. Мені ніколи не буває самотньо, коли я на вулиці, навіть якщо я гуляю одна. Бо мене оточує життя в повному розумінні цього слова. Воно кипить, парує та витікає з каструлі. І таке смачне! Ось тільки солі мало, чи то я закохалася? А дома в великій кАмпанії чи то в університеті, я часто відчуваю себе дуже самотньою. Мабуть мені не вистачає уваги. А також я часто буваю
…водою. Лину кудись, не знаючи звідки я і де я. Це для мене нормальний стан – заплутана сама у собі. А я ж, блін, програмістка (майбутня)! Мені потрібна чіткість в усіх справах. Простий та раціональний алгоритм для розв’язку всіх моїх проблем. Та мені цікаво: кохання – то яка змінна real чи integer? А може то взагалі константа чи вихідний результат? А з водою легше: кохання – то каміння. Нехай гарне, та все одно каміння. Зав ... Читати далі »

Ложусь спать. Только успеваю закрыть глаза, как звенит будильник. Вскакиваю и бегу в ванную. Стою возле умывальника и пытаюсь сфокусироваться на зеркале. Получается очень плохо – своего отражения не вижу в упор. Появляется глупая мысль, что зеркала нет. Провожу рукой по стене – зеркала нет. Ладонями ощущаю шероховатость обоев. Обои?! Все ясно – я на кухне. Начинаю различать мыло и кран с холодной водой. Потом чисто автоматически иду в ванную готовить завтрак. На полпути останавливаюсь, наступив на что-то колючее, и понимаю, что вокруг кромешная тьма. Нащупываю включатель и возвращаюсь на кухню. Готовлю кофе.
Кофе прибавляет бодрости. Уверенность, что теперь я не засну, добавляет энергии и подымает настроение. В голове появляется бредовая мысль почитать газетку. Прогоняю её и стараюсь думать о другом, но тут же понимаю, что все мысли в голове бредовые. Разум проясняется, я вдруг чувствую, что меня уже давно что-то тревожит. Пытаюсь успокоится, смотрю в окно – звёзды, красиво. Звёзды?! Хватаю мобильный телефон: неизвестный номер. Три часа ночи… И кофе! Чашка отличного крепкого кофе!..
Беру газету и сажусь читать, до утра ещё так долго!..
21.03.06