11:21 PM ПОВЕРНЕННЯ У МІСТО |
Літній емерит сидить у повстянах на лаві, позіхаючи. Він боїться, щоб його дружина не сварилася, вигукуючи: “Де ти шлявся, курвисько?” Верстат для виробки мутр, прогоничів, шрубів перестав працювати. А так робітник байдикує, покладками калатає на дівчат у спідницях з розпинкою і з великими персами без нацицників. Ті дівчата йдуть до бабія на перевірку незайманості. Спудеї із навчальні подалися до бари, щоби хильнути по гальбі пива, а потім піти до кіна. Всюди смердить всяка хімія, навіть газмаска не допомагає. Це хіба Европа? За полюванням на дрібну птаху, відцідком спирту із сулії – наше єство. Сідай, нумо, на ровера! Нехай картатим не здається небо...у місті, що не позначене на мапі. Тут усі хотіли побачити диво: воскресіння Христа, падіння яблука на голову Ньютона, народження нового генія, клонованого із тіла померлого вождя. Уніформа унісекс не дозволяла визначити стать юрби, що вирішила побачити диво. Сонце було у зеніті, смола розпікалася на очах. Папараці все ближче підходили до місця майбутньої події та своїми об’єктивами розганяли навіть нерухливих емериток, що пліткували біля фонтану на центральному майдані. Зібрали з кожного долари або гривні згідно курсу Національного банку. Гроші одразу сублімувались, обминаючи рідкий стан, та осіли у кишенях тих, які хотіли показати людям диво. А так ти все мешкаєш у місті, де всяка хемія. Це хіба Европа? Нумо, сідай на ровера! P.S. Повертаючись в місто, він слухав “Rammstein” і читав лиликів. |
| Категорія: DustedNick - проза | Переглядів: 1654 | |
| Всього коментарів: 0 | |
