-... Зроби крок назад. Ти що не розумієш мови режисера?! Монтажники, чого досі не зачепили стробоскоп над центром партеру ?! Чому порожня оркестрова яма ? Бачу тільки одного з банджо. Чого приліз сюди ?! За весь оркестр. Ха-ха-ха!

Осідлали астероїд. Пролітали, підкладаючи до вух мушлі рапан. Лантухи вагітності не потрапляли в пастки парафіян лазарету скошених трав, марафету тутті “Йди геть!”.
Зустріли нестулепного ката, що плакав біля ворітниці лабіринту. Маємо розчипірки, які ломилися від вітру та непотрібу. Із вагонів накладною платнею торгували фізикальним приладдям. Біля бурси дяків байкер лагодив карб'юратор, дивуючись, чому називаю всіх собак Церберами (анцибол проживає на далекій трапеції Оріона). Пошпацерувала міс Гаскі зі своїм пуделем дбайливого ѓровмінѓу, який гавкнув ѓріндовим ѓровлінѓом.
Старий єретик у пір'ї демонстрував міць утраченого баритона “Де знайти матір Терезу ?!”.
Розвішаним лахміттям красувався гідропарк, дивідендами збанкрутілого концерну та бубликом-йогуртом Марії Деві приваблювали Караваєві Дачі. За несплату комунальних послуг відімкнути світло та газ. Де піруети молі біля бри, мель оформлений та нормальної консистенції ?
Не знаємо, що то за планета : якась крихка індульгенція, подрапана вінілна платівка, що зніяковіла в пустелі Атакама.
Скидаємо маски, вихиляємо брейк на нерівному кратері всупереч ѓравітації (жартівниці над досвідом), називаємо себе справжніми іменами.
Тільки Гемера для нас як евентуальна лайка, натрієвий хромпік для чиньблення шкір нудистського пляжу.

- Роман Мартин – конвертник, порціоніст лао-ча та складальник шприців.

- Коля. Можу працювати учителем або дегустатором...

До Кузьми-Дем'яна запровадять не одну деномінацію, а ми залишимося молодими скнарами, які заникали каністру низькооктанового бензину з останньої рафінерії, десять крабових паличок, цедру дикого помаранча (сценарій “Сакартвело”) та лискуче сонце у вельветовій кишені.
Даубтери, обструкційовані фтіріями, ховатимуться від метких фрондибол та гримучої ртуті у потернях, не встигаючи клавзульнути “Здравія желаю, пане фельдфебелю!” до естакадної тризни фінітами грудневої еманації з пубуртантними вуграми та теоремами нойманівської алгебри, без респекту анахоретів трохоїди на перехресті Гекати . Вождь, що в Курйохіна гриб-радіохвиля, розбив карафку фіолетовою морквою єгипетських малюнків. Революція!

Мене ж не впускали до обіймів безодні, до велетня із прозорими крилами, який шепелявив, запрошуючи сідати на спину, махав магнітними устілками, роздавав ректальні супозиторії, симулякри для Людини Дощу, відкріпні талони на вибори, летючки на сеанс мануальної терапії. Він порадив єретику зіскубати все пір'я, бо почало гнити, а кисню обмаль (хтось із них є Курячим Нуклеолою із крильцями божевільного сина).
Слідкуючи за циферблатом, велетень чекав на очищення грішника. Виникали фантазії віртуальних злягань не гамонів, а континуальних резонансів (гуманітарій народжується для того, щоби міркувати та страждати).
Маленький поліп однією кінцівкою обертав невміло вісь часу, а іншою збирав пух у велику течку. Ще мить до Нересту (“КОСМОС ПЕРЕМОЖЕ ІМПОТЕНЦІЮ!”).

...Гідророїди вже гіганти, знайшли захований бензин. Цього вистачило, щоби вибухом знищити Землю (da ist der Hund begrаber ).

Вимерли свампуси та поѓли. Тільки асиметрична Бза-Бза в черзі за ерліфтними бульбашками пережилу точку Левіна, хоча в неї випучились очі від какофонії, що спонукало накрити слоїки зимової заготівлі кіборгів, які не схвалюють евтаназію та брахмакарайю. Їм би лазерами штовхнути один одного в море, щоб зайві тонни заліза падали до прірви тоху ва боху, де голодна тримає залишок Европи-Меру між очима, що випукли раптово та несподівано.
Сьогодні ласуємо Біблейським виноградом, стрижемось і кидаємо волосся углиб техногайї (задрало!), бажаємо раю та миру. Ніхто не лякатиме більше веселим похороном найшляхетнішої тварини, тендітної, чарівної та відносно зухвалої, бо паяльна лампа – сурогатна кастрація, тому наша пропаганда завжди проти пропаганди інших (кому кокс, кому прекокс).
Після сатисфакції невпійманості асиметрична Бза-Бза змінить форму та нагодує всіх собою. Але день здаватиметься зніяковілою пустелею чи Багном Брадіс, де заховалась вічність поміж Західним Бугом і Стиром, Сциллою і Гарібдою.
Ліга-фарсах від магістралі. Дозиметр зашкалює в позі дебелих накуйовджених жбанів лопатини (when they’re got you by the balls).
Озерце знітилося плескотом, чубатими пірникозами, дафніями, лептодорами як у новелі “На плавнях “ Олеся Досвітнього.
Рибалки ще до вискверку серед куги заміюсяться, потім консеквентно балагуритимуть своєю патуа чи кострубатими відповідниками, - поправте причіпні носи та вуха, язикатістю Айнштайна висловіть бетежне обурення.
У мене – ліщинова параболічна (гнулася по всій довжині) вудка з пінопластовим поплавцем, покритим епоксидкою, з волосінню поліцейського алярму, свинцевим грузилом, патерностером-сімкою (ширина в міліметрах від жала до цівки, так і до центру підсвічника).
У бовванілого буквоїда – спінінѓ, всі чоловіки – баламути, а жінки (до болю знайомий еструс лету кульбаб) – блудниці (наша свідомість – спотворений простір багатоповерхівок із підтанцьовками зірок естради). Клювало, здається, на мотиля.
Якийсь люмпен у млинарському газі вітається через великий палець та хльоскає по плечу, ніби після Шипоту. Твердить, що спудеювались разом у Дрездені, хоча його, бігме, не пам'ятаю; що готує фуѓу, хоча більше до вподоби мандибурки в мундирах.
- Я-Спасибі-Ґотой, Людина Снігу – народився взимку в санях йоулупуккі. Сніг, роса, повись і дощ – одне єство. Невже в мене є щось янгольське ?
Нашкрябав планіту-ковдію, не транкалюючись, із пієпітом. Набив піпу тютюнцем – від коляції. Бліяально. А може він під лупою не помітив моєї стереоскопічності ?
... Вдарить рогом цап-відбувайло. Накриють стошпальтно, залиють за карок, забудуть про свій целібат, відречуться синусоїдною безвиходу, розпадуться на Йони з гамбіту класичного <четвертий випадок – це кілька рядків у брошурі “Дитяча хвороба”>. Далі читати другу главу “Брюньона”!

Мене вдома зустрічає гном Сікель, запитує, чи щось було. Але я не знаю, як йому відповісти – сувенір.
Бакелітники та пріяпи після смерті Геліогабала знайшли прихисток у закинутих оселях, салаѓи-нехвати папугами та сушеними крокодилами на брильцях. Про коренеплоди цитрамаринові вже десь написано (“ДІРКА Є ДІРКОЮ”- головний постулат психоаналізу).

Пройшлися пожежні з брандспойтами, лебії-аксалаки (це моя улюблена метатеза), хлопчик із флейтою, нефритостебелені у пранцевому полоні, лібертени зі жертвами <ЮНАКИ ТА ДІВЧАТА ! ЗБЕРІГАЙТЕ СВОЮ ЦНОТУ ДО ОДРУЖЕННЯ!>.Ґвідо Бонатті з картиною Крамського “Невідома”, фріц-гестаповець з бляшанкою карбіду, Кетчвайо з туалетним сувієм, кіпчаки на Мадьярах яром-долиною. ...Хозари заплітали коси (у джопсах серповидними неводами анемічну ламінарію жнуть, або в тирсових трулях (їх випрали повітрулі) капустяної зажури на гормусній тверезості хазальповано сплять).

Сучасна молодь жадає бути підривниками, діѓерами, підприємцями, але не ботаніками, бо це є принизливим. Але, повірте, неприємно дивитись на заяложену сіру шинелю, не застебнутий френч і картаті тлумаки – за непорочністю приховується осквернена зіжмаканість.
У кінематиці будь-який рух тіла є відносним. Старість учвал стукає знаками м'якшення, ворохібним підборіддям та манією величі (у Свійоні-Йонтії тварин ще не існувало), нахиляється на балюстраду, боїться пропустити мелодраму, вдягається попри ценз в орѓанзу, гармидерує на двірників, що збирають недопалки. Ще гірше – дембелювати єфрейтором, померти на палі страченим з розірваною промежиною.

Кронідко, який на пісочку оперезувавсь цяцьками, вже на суглинку бавиться з аналітиком у чорного живота, міряє женило штанѓен-циркулем, цікавиться вченням Варели й Матурани, вираховує індекси Мінстріка.
Перебираємо каміння, що в роті, мов драже, родзинково лікує пселізматика під хвилешум. Курячий Нуклеола (артефакт пташиного грипу) крильця Ікара залишив собі назавжди.

На виставу “Нерест” завітають у фраках та сукнях, промостяться в ложі бенуара, витягнуть біноклі та віяла, почнуть лузѓати насіння, ламусати стереотипи.

В русі кулькові вальниці. Щось несуть кулі до пагоди. Сокоряться несучки. Зденсарюються хмари. Як і споконвіку Еллада омивається Тірренським і Адріятичним. Поміж нею та Лвією примостилась Япіѓія.
Олімп – в іншій півкулі.