Усе почалося без цитат і діалогів з інцесту вогню та води, оксамитового ведмедика. Потім покришилося на шатківницях абсентеїзму, немов би ті кочилясті овочі :есери, кадети, есдеки – на яремах плюси та мінуси.

У транслюсидних вигадок (безперечно ІНЬські субстанції ) ще з ясельних розповідей (кожне слово –недолуга ЕНКЛІТИКА), материнської колискової (цибуля на стриху, крейцар- піястр ) є свої казуси (то незграбні, то флудять інтелігібами першого власника, то арбітруються розхристаною лоскомою finde siecle на торах, буѓельних витягах і папертях. Як перевертні, що спередсердя кричать “Ганьба !”, пасмоволосі ді-джеї, що руйнують аскезу.

Людина Роси з перукою набутої стигми не хвалиться своїм рецесивом з манерами аристократично палити цигарки та шпигунуватістю поетів, яких Ремарк справедливо називав римоплетунами.
Коли багряний пуп'янок перетвориться в хабар для богині Атропос, Нектар у квадраті вийде збентеженим похотником із приймочки в юродивому халатику Христа ради з небігльованими ділянками ( як на кошлатому гоѓенотському фартусі, не прозиѓзаѓованому оверлоком ), бо праска на вугіллі - шахтарі страйкували.
Дитинство промайнуло навперейми бастардним гіятусом, зарзаватною шляхетністю невміння брехати, маршійними демаршами, узусною маркудністю передгроззя.Стригунцем –підпаском оперезувавсь мікріками : йойо, подароване поляками з майтками та шмінками, а може циганами, що скакали халяндру.
Коли був чемним, то приходили меланхоліки, розповідали про будову акваланга, дарували ще безліч таких цяцьок. Доторкався до їхніх борід і чернечих каптуриків .
Юні ( винятково в червоних блайзерах, туркусних джинсах, із кирзовими ранцями Закерзоння для топографічних мап ) вишивають по-дівочому. Сполохувалось занудство, натягували муліне навколо пальців, а потім густий синій морок, якого не неможливо описати за цифровою системою ниток Пантона, запараванював очі.
Якраз справедливою є думка про те, що кістку в яйці шукати даремно. Тоді слуги Конопуса на бантах-клиросах витягнуть за допомогою неймовірного співу жевріючу сяк-так уважність.
Неслухняного знаходив гомелуватий волох, плямкав невігласно,скреготів костогризними. Не бійся, татко врятує. Але, коли рибалитиму не перцюй!
Прощалися по-німецьки, вибачались по-турецьки в повісмах осоловілих оаз, пухкеньких питльованих тістечок, лубрікату та дьогтю .

Отож бо Нектар, не послухавши батьків, не виявивши розбіжностей між прикметниками “производный “ та “исходный “, залишає усі мрії подалі від хворобливого геймерства - розгадувати хрестиківки, сумніватися щодо енциклопедичності ( кожний сотий потерпає від шизофренії ), бо мазаѓрановий легіт впаде кольористикою та кладистикою в глибоку сплячку біля барної стійки за склянкою купажованого соку.
Верфна офіціянтка на петриківськім підносі подасть парасолю з довгим верхнім шпилем. Помахає амбрелкою-бутинѓом,коли розвиднеться, до листоноші зі свіжими часописами, повісткою картелем до асентерунку “ листячка зеленого “. А, коли лячно, попросить джуру (такого ж плаксія ) увімкнути ліхтарик.
Означає, що таксі приїхало ( я не можу розказувати публічно про все, що діється).
Любов надалі в статусі спониваженого нонпарелю твердої графітової міни тумесценції – перехідного стану безробіття. Втіхою буде секундант із дабл-скочем, рінгтон перед пострілом, Віраѓ із кавержектом.
Бубнявіють лудово чарунки лімбу. А на шампурі в небутті догорає хмиз інтиму.
Не вистачає платонічного кохання, ідіом рідної мови в тоненькому зошиті школяра.
Ти можеш увімкнути сам – будильник задзвенить спасівським ґедзем, зозулею, що відкрила дзьоб ріщевої ностальгії вчорашнього похмілля. Нікчемно епатувати в'яленими репліками.

Нектар у квадраті почувається нікудишнім, в ажурному плетиві крісел забуває говорити компліменти – заважають цьому кляті паперові вигинанки, грона з ягодами завбільшки півпенса, незначні флокени кітвового ланцюга з пластичної сталі – сумбурні не ретушовані світлини малоліття – гасати наколесом леротопами знахабнілої ойкумени лінчувань агіток просвітників.
Близнюки – бойки підуть по хліб із полотняними стерильними торбами. Не свари їх за інцестований голод, Териконового Косара – за вкрай гучні виляски японського шуму та погано перемішану колоду.
Овва, ще візьмеш на пам'ять шматок порепаної стіни, щоби повернутись очевидно до вічних змін Гіяд і добрих духів Локо, сефардинських(не сефардських, а у близькому сенсі) корид і канарських подорожників.
Серед невідкритої масті – бубновий султан талії Адольфа Шарлеманя з камчугом королів-пурини в окісті набули римської непіддатливої крамольності (комета на шкаралупі) фофана.

Яку приміряти краватку? Одна чудово вписується на фоні незайманої природи. Проте інша личить до гамівної сорочки.
Люди, які народилися на хмарах тесаврію, вважатимуться янголами. А ті, що в пуп'янках ...таких сонцерадісних? Обділені вродою, ходять в рудій перуці ( за шурхотом не розібрати картавість, розносячи вироби з пап'є-маше для поважної урядової делегації ).

Гармоніює із втраченим, позаяк нормативи не виконані, а на складі лише два протигази. Рудим зась! Краще залізти у квітку, але, я думаю, потуги будуть вдалими.
Валіза з порцеляною, виварка – нецки, мініатюрні нецки, вивірка – альбінос усе, що в Нектара є. Та ще є запилена не проявлена фотоплівка. Свема сказала , що не здатний міркувати біля покоївки з друшляком відціджених пліток рівно о дев'ятій.

Однаково, ким бути : лярдом або шкварками, ханкою або ширкою, Оріѓамі чи пуделком Санбо, пишними півоніями чи півонами, навіть піонами верхнього та нижнього кварків. Потрібні лише матрикули з відзнакою, знання MS Office, посвідчення водія категорії В для кар'єри паперової вигинанки.
Цить,фріку ! Хочеш написати лапідарну новелу, а тебе тягнуть за мотузку, акцидентують невдахою . Не переймайся кличним відмінком, плеоназмованим стільниковим мажорством ( бо мотузка міцна, а ти – паперовий оріѓамі )!

Соцреалістична обстава - пальма, герань, фікус, пікулі, могорич, книжкові полиці . На клумбі – самшит, здається, не підвладний часові, немов залатовані петлі кишок після перелогу.
Оббіжне світло, стугін дротів, оглядистий загал. Його значені атоми засмаги – загару, то ніби зумляться ( пустощі!), то стають пам'ятниками з мосяжу – опижу.
Загал вразливий – зникне безвісти як Маєтида.
Через берви, біля яток із брижуватими лотками не заблукаєте, ще б пак, бо є компаси та оповістки кирилицею <КОНЧИЛ - ОБОТРИ СТАНОК!>.
Пахне сецесією, кануфером та м'ятою, радісно жартівливо навіюють фендом шмутцтитули. Дехто зі чванливого загалу катує перодера, що був шпаком, сивашем та кроснами.
Канонада підпільного лейблу, такбіри Аллаху завершуються завжди мантрами – дабами
Охре – Амбер – Опал . Із презирством резиѓнують на ешафот ( ви не второпали?) ще до ранкової капхи – насесор з мильно – рильними, тренчик на ширину долоні ( час, буття і мислення перебувають поряд).
- Ти хто?
- Я – Кгунадза, кошеня начальника кондомініума.
- Чому ти нагадуєш мені мій Мазаѓрановий легіт?
- У тебе ж його ніколи його не було!
- Ти як Свема. Ви ніби змовилися. А я знайду!
- Пограйся на каруселі, Нектаре!
- Кгунадзо , не перебігай дорогу, - таксі!
- Пограйся на каруселі! – прокричав на всю глотку водій .
- Кошеня, де ти ? – на бруківці краплі крові, - я знайду тебе, кошеня!
Нектар подивився на плями. Калюжі, юха на бруківці, швидка їзда авт, промислова фізіономія, викиди гамарень, вічна суєта.
Контури дійсності як набита рука на жорнах, рінь у волах. У ві сні - помпейна грань, азбестові шляхи босоніж, не випалюючи п'ят; ніхто не докоряє за те, що неправильно тримаєш виделку в руці, поїдаючи салат із трансѓенних огірків, ніби колба незворотної реакції.
А озирнувшись, шкребеш потилицю, забуваєш ці примари.
Як позбутися їдкого присмаку в недопитому келиху спогадів? Що за верзіння !

Господар саду привертав нестерпним реготом. На щойно пофарбованій лаві, проміння демонструвало величність над миттю.
Тут мешкав Нектар у квадраті - прикмети не збігаються з даними протоколів анамнеза.
Оцинковані ринви, які вкрали містику Старого Подолу, по-пуританськи стирчали до верху фунікулера.
Людині Роси дуже важко зупинитись. Натхнення, що сформоване навколишнім, навіть тавром чмелених політикантів норовливого вакту, переповнюється атракційними стрибками.
Предтеча Афгану народився дорослим. У це неможливо повірити.

Занурюватись не варто – вийшли води фетального снобу, навіть чистисько Плацента. Відкоркуєш пляшечку зі сонячними зайцями Voyeur як у казочці про заздрісника. Охоп за поручень. Малечі круп'яні палички, льодяники барйбарису; для жабки – канюлі. Зміна до глупої ночі ( це пихато ) “Семидюймового бачили ? ” простота ще нестерпніша від сльози та сльоти, згаги та сутінок. Кожний хід холостий супроти самовладання, але настільки послідовний. Точка відліку.

Гнані шматовані контемплювалися то на стрімкій воді, бруднуватій від осіннього животрепетного щему, то на бовдурах, які піднімалися над тинкованими люсованим вапном будівлями <НАСТОЯЩІЙ УНІТАЗЪ- ПРЯМО ИЗЪ ПАРИЖА !>.
Бульвари зиѓоморфного ѓламуру та жилавого жлобства вужчали як латексник на голівці місячного гульвіси. Той вимагав тицьнути мимохіть щербатого карбованця та ханукального латкеса, щоби похапцем назад забрати до кармалюкового жеба .Навіщо розбещувати фамільярне зубожіння понеділковою розкішницею, партіями пулу та безперервними клап- штосами?
Низькі альпінарії очитка, гірського молодила та ще багатьох товстолистих не приваблювали сторонніх ( либонь це модно ? ), оскільки ті були потенційними клієнтами “Контори блазнів, покеру та бриджу “, що тріскали в пориві хтивої лихоманки.
Проте громада являла щось медіальне поміж пунулуальною родиною та сектою ебіонімів.
Нірвікальпу цих понять визначити важче, ніж 1,6180339 випитого на двох бімбера.
- Свемо, звідки в тебе за пазухою ринва ? – запитав Нектар подругу .
- Знайшла на вулиці, де ти заважала руху таксі з урядовими номерами.
- А для чого вона тобі ?
- Гарно полискує як паспарту.
- Ах, егоїстко! Через відсутність ринв у прямовисі не народяться Люди Дощу, та світ позбавиться гармонії.
- Ти що справді віриш у ці байки? А ти сам із квітки народився [ будь – який розділовий ].
Свема ненавиділа форсистих альфонсів, продавців лотерей, буржца за всілякі військові інтервенції, боялися, щоб із ринв не зробили самострілів. Але опинилась альмеею біля труби, зависнула з ѓуттаперчевими. Така її доля.

Людина Роси не слухає музику, принаймі з плеєром ніхто не бачив . Як і взагалі ...генія self made man, чи Мазаѓранового леготу, що не може бути знечуленим пізнехіром ( не свінить делікатним проміттям у зачвириленному лементі слебезивності ) – проходить крізь скло як Мін-Мін, зінським щеням із нірками на північ ( зима передбачується гнилою та сирітською ), архалаксисним змієм, гартом через мокрий здвиж над байраками, дніпровими брояками, лепами, лікнепами, годівницями для синиць, балконними перилами зі сповитку або підтьопцем із крезою, навіть коли не таланить; веде себе вільно та невимушено, часто-густо пристиджено й поперхливо .
Збочуємось до відлиги les grands maudits, щоби не виявитись незрозумілими “ ягодами “ терпкого ялівцю чи водянисто-солодкого тису, бо вартуємо не більше в'ялених реплік пасербів Терпсихори, що губляться в пеклі Ереба-Нюкти.
Квитки на гастролі антрептизної трупи повністю розкуплені.
Нектар завжди мріяв бути актором, а став п'яницею, який не здатний контролювати своїх вчинків . розвантажує реквізит у театрі та кефір для лікарів мулового витверезника, щоби заробити на чарчину.

Тепер ( фіксований момент часового аналога “тут”) Мазаѓрановий легіт на відстані плетра. Пенатів давно гицлі знищили, дахи розібрали збирачі металлолому.
Далі автоповтори, семіозис та інсталяція. Збийся з рахуби!

До відчахнутої гілки, до старої гавані на кінному тралівайчику.Запрягли огиря, кошторис розкильтований, нема ухналів для підков, а вуздечка зішморгана. Нестулепний смур feer of failure снується гайта-вісьта троянським утилітом за офігенні філки, проте без вигоди, ніби осторонь усіх реѓістрів.

Вулиця Костянтинівська. То в напрямку Петрівки – Куренівки, то в бік річкового вокзалу. Коли їдеш в переповненому, неодмінно згадуєш історію про якудзум.
Краще дивитися на дим, який виходить із коминів як альфа та омеѓа – моріонний, сірий, прозорий. У цьому димі прихована ѓрація. Її недоцільно порівнювати з будь-якими метафорами. Напевно, це лише головний біль.
Захмарилось. Із ринви збираються струмені опадів, набуваючи, містичної тілесності.
- Ти хто?
- Гримить-людина, яка щойно народилася.
- З днем народження тебе, Гримить!
- Дякую. Ти зовсім не злякався. Мабуть, також народився на хмарах ?
- Ні, я – Нектар, Людина Роси. Народився в пуп'янку на клумбі начальника кондомініума двадцять п'ять років тому. А важко народжуватись на хмарах?
- Навпаки. Завжди надихала музика. А чому ти, Нектаре, сумний? Ти з'явився зі сонце- радісного пуп'янка !
- Гримить, у мене нема Мазаѓранового леготу.
- А ти знайди у скелі-трельяжі богині-гусені ( прагне офіри ), в голці ярича Плінія
Старшого, в колекторі, нерозкритому букварі для намбіквар,..., у малому кошеняті. Але це їхній Мазаѓрановий легіт! Пограйся на каруселі!
Русявий хлопчина-денді прагнув конфекційної елеѓантності в одязі та дружнього оточення. Порожнечу завжди уявляв по-манихейськи з натовпом, що вовтузився в матеріяльних аксіях, а занудство для квестима було необхідним коанним симулякром, якого доцільно виторгувати за безцінь в активного співрозмовника.
Його бракувало кавового фусу, курземе курв земних, лобдового дріблінѓу ( Парамон автоѓрафів не дає, бо н вболіваєш за ”Динамо” ), клімактеричної посмішки жінки бальзаківського віку, яка випадково потрапила в обійми під час гальмування маршрутки; імунопреципітованої довіри, шолудивої шкіри ропухи, маячні хафіфної, кресал і рала, Манявського скиту, ексамнію вздовж Гіпанісу, віх Омні, спромоги сукубів тутешніх в бузкових стретчах без нижньої білизни демонструвати знадливу ѓеометрію.

Втікаєш крізь відчинені двері. На проїзді Кривої Липи здоганяють кумедні необубабісти. Вони тебе вважають своїм дітищем. Краще втекти. Але їх багато.
Якби не... СИНДРОМ ТВОРЧОЇ ПОПЕЛИЦІ.

Зараз буде пролог. Зазвичай на початку твору. Але пролог є й епілогом і навіть кульмінацією.

Невпинно вечір “заряджав на лося” пересторогами. Антабка на цвяху, злютовані набої, музики шріту, - вибачте за надмірну експліцитність.
Чомусь ворожка Перпетуя назвала Нектара видом, що вимирає.
Навіть відьма –сибілянтка зі саспенса є берегинею. Застелила обрус. Ґніт; мов суха глиця. Парафін, що масною фактурою залишився на оскорублих руках, пантрований мандронами боязні асиметричних предметів та локальних евольвент слимаків Чіѓа-Біѓа.
Десниця її тримає каплунку, змочує тібіяльне оперення, нещадно видерте з політурних ніжок Буша.
Нектар у квадраті приховує грильну слинку відчайдушного гурмана табака та махорки-кавендіша як легкого читва для хатніх господинь.
Вражає не суцільна плейшнерність, не імпресіоністські канапки зі шинкою та полуницями, навіть не посібники з ольфаломантії ( тібур з коміркою а виразним заглибленням “ невже я – холерик “, що найкраще для пірсинѓу; в неї рівнолійчастий, дев'ятискладковий, при чому з останньої красується лотос ) та гаруспіції ( не наважуюсь ворожити на власних нутрощах ).
- Нектаре, твій Мазаѓрановий легіт існує щонайменш двояко: янгольським омофором та пилюкою старої валізи. Коли закінчиться плантування, розпочнеться війна. Ти будеш у цілковитій безпеці, сховаєшся у зі злиднями у висушеному гербарії. Але ніхто з бунчужних та чотових не впустить у звичне укриття через колір волосся.
Лише те, що десь уже бачились ( дубовий ослінчик, лойовий мургай, ремендадна пандола, дарк-ембієнт – set&setting – кожна річ огорнута телуристичною таємницею як у латиноамериканській прозі – меандри без початку та кінця, сартрівська крихкість снів, натяк занехаяної відьми в ластовинні серед одвічних зморшок, фитум Анга- ТІєНЕ, щось когіберне, навіть абияк витончене силою притягань і відштовхувань денатурованих молекул вигадки співця Бояна та роздуму Всевишнього).
Ще одна сторінка з Ареопагіту < ГАВРИЇЛ БУВ ЖІНКОЮ>.
А зі сходу – Куявії лише орда, херувими та тройшлінѓи (уникайте замкнутих приміщень!), подражнені нашою схизмою, нишком і шанобливо цвіркунами бабиного літа в коридорах ввижатимуться справді урочисто, щоби під танком лягти героями біля чужого корита.
Писати тремтливим каламарем, намотувати кілометри щодня даремно, голитися тупим лезом Оккама до почервоніння шкіри сапатки потрійного одеколону, голосувати за тих, які подолають виборчий бар'єр (хвіртка електоральної демагогії), вітатися з кожним, купляти четвертинку разівки житнього рель'єфу, годувати ним голубів та безпритульних, почісувати чакру на ноту “Ре”, впасти патлатим із букетом орхідей поміж бур'янів ѓалінсоѓи, а потім зникнути з вогняними колісницями у верховітті арупа дхату. Може, це діагноз виду, що вимирає?
- Ні, вона не моя богиня. На цю роль підходить омизлива Свема.

Арабіка Бурбон, робуста Коста д'Аворіо /Куїлу в пропорції 2,5 :1 :1, ніби еталон тепла та ніжності. Але згодом зруйнує крутоплин води, цукру та “витриманої виноградної плазми “- через соломку “понтово піпл хаває “одсопливу прохолоду.
Плавають поштові марки. Не треба було спотикатися як поламана мікросхема! Я так мріяв побачити нове життя із пуп'янкового кришталю.
Подія не привернула жодної уваги – всі обговорювали вчинений напередодні статевий акт групового зґвалтування. Тому існування Людини Роси відкладемо – педантичності нівроку (Nie wiadomo wtascivo, po co u nas istnieja jerszcze jakies przestarzate instytucje wymiary prawa). До кожного адресата, пробиваючи огидні обличчя (ім'я головного героя без літери “K").