| Головна » Статті » НОТАТКИ ТУРИСТА |
Тайланд
Тайланд Частина І. Корисна інформація: Загальне враження: Тайланд – цікава, різноманітна, туристично розвинута країна, в яку однозначно варто приїхати. Країна з неймовірною природою, чудовими національними парками, цікавими островами, довгими пляжами. Країна в якій король править більше 30 років і є всенародно шанованим. Країна красивих людей. Країна найсмачніших екзотичних фруктів. Країна розвинутої проституції. Регіон: Південно-Східна Азія. Має кордони з Малайзією на півдні, Бірмою на заході, Камбоджею і Лаосом на сході і півночі. Спосіб доїзду: літаком, автобусом, поїздом чи автомобілем з Малайзії, Лаосу чи Камбоджі. Авіа: з України можна долетіти безпосереднім рейсом з Аеросвітом, Аерофлотом через Москву, Турецькими Авіалініями через Стамбул, або різні варіанти через Абу-Дабі чи Дубаї. Поза сезоном можна купити квиток туди-назад за ціною від 600 дол. США. Наземний транспорт: З Малайзії (Куала-Лумпур, Джорджтаун) можна безпосередньо до Бангкоку доїхати автобусом (якщо не помиляюся це коштує орієнтовно 40-50 доларів). Або ж до автобусом чи поїздом Хат Яй (Hat Yai, місто біля кордону з Малайзією), а потім поїздом чи автобусом до Бангкоку. З Камбоджі (Сім-Ріап, Пном-Пень) можна доїхати до Бангкоку безпосередньо автобусом. Або доїхати автобусом до кордону (Poipet), перейти пішки кордон і потім автобусом до Бангкоку. З Лаосу можна доїхати безпосередніми автобусами до Бангкоку, Чанг Май (Chiang Mai), Чанг Рай (Chiang Rai). З Бірмою автобусного сполучення немає. Можна виключно літати безпосередньо з Бангкоку до Янгону. Морський транспорт: З Малайзії можна переплисти катером з Лангкаві на Ко Ліпе (острів на півдні Тайланду), але це дорого (якщо не помиляюся більше 30 доларів), а потім ж потрібно ще плисти з Ко Ліпе на континентальну частину Тайланду (15 доларів). З Камбоджі також можна плисти з Сіануквіля, але не бачу в цьому жодного сенсу. Столиця: Бангкок (в Інтернеті можна часто зустріти скорочення – БКК). Віза: Візова країна. Довгострокові візи платні, але можна отримати 14-ти денну туристичну візу безкоштовно. Таку візу можна отримати в Києві, або в аеропорту після прильоту, або на великих пунктах перетину кордону. Для отримання такої візи обов’язкова наявність закордонного паспорта, фотографії і зворотного квитка з Тайланду. З нами трапилася неприємна ситуація на тайсько-малайському кордоні - ми не мали зворотніх квитків з Тайланду і були змушені придбати фіктивні квитки для отримання візи. Валюта: бат. 1 долар приблизно 30 батів. Валюту можна обмінювати в аеропортах, в туристичних місцях, в банках по фіксованих курсах без комісії, в пунктах обміну валют. Обовязково порівнюйте курси обміну в різних місцях – курси можуть суттєво відрізнятися. В туристичних місцях багато банкоматів. Клімат: тропічний, тобто вологий і жаркий. Діапазон температури – від 15 градусів до 35 градусів. Існує 2 сезони: вологий і сухий. Вологість помірна (не така висока як в Малайзії). На півночі температура і вологість дещо нижча. Найкращий час для подорожі – грудень-березень. Рівень розвитку: середній. Моє суб’єктивне враження – Тайланд дещо випереджає Україну у своєму розвитку. Київ порівняно з Бангкоком виглядає районним центром. Дороги в Тайланді просто чудові – як загальнонаціональні, так і локальні. В туристичних місцях інфраструктура просто чудова, техніка нова. Автобуси міжміського сполучення в хорошому стані. Рівень цін є порівняний з Україною. Люди, мови і релігії: Основна національна група: тайці. Одною з найбільших меншин є китайці. Основна релігія – буддизм. Є прибічники християнства та мусульманства (особливо, близько кордону з Малайзією. Офіційна мова – тайська з використанням ієрогліфів. Багато тайців знає англійську, тому у більшості випадків проблем зі порозумінням немає. Загалом, рівень толерантності (расовий, релігійний, мовний, етнічний та інші) знаходиться на дуже високому рівні. Тайці до туристів ставляться достатньо прихильно і толерантно, перш за все через те, що туристи це одне з головних джерел доходів для країни. Безпека: Тайланд є безпечною країною. Місцеві і іноземці, які живуть в Тайланді, однозначно стверджують, що дуже рідко відбуваються крадіжки, розбійні напади чи щось подібне. Жодного разу нас не обманули в транспорті. Рівень цін: відносно невисокий, подібний до рівня цін в Україні. Існує міф про те, що Тайланд є дуже дешевою країною, проте ми цього не помітили. Деякі ціни були дорожчі ніж в Україні, зокрема транспорт. Національні парки, музеї є платними для туристів, ціни вагаються від 5 до 10 доларів. Парки, ботанічні сади – безкоштовні. Ціни на туристичні послуги цілком адекватні. Ціни на їжу подібні до українських (можна поїсти від 20 до 30 грн.). Гестхаузи коштують від 200 бат за кімнату для 2 осіб (в Бангкоку від 350 батів). Ціни на техніку подібні до українських. Однак якщо порівняти ціни в Криму і ціни в Тайланді, то Крим є значно дорожчим при значно гіршій якості сервісу. Тому, фактично, подорож по Тайланді буде відносно недорогою, якщо користуватися публічним транспортом, їсти в вуличних закладах харчування, проживати в гестхаузах. У нас витрати були на рівні 30 доларів з особи в день. Транспорт: швидкий і комфортний. Тарифи на проїзд поїздами є значно українських (900 км плацкартом коштували 250 грн, в Україні – 150 грн.). Тарифи на міжміські автобуси є подібними до українських. Тарифи на міський транспорт є вищими. Міжміські автобуси дуже комфортні, з кондиціонерами, швидкі. Локальні автобуси часто жахливі. Вся країна покрита мережею доріг хорошої якості, тому пересування достатньо швидке. Середня швидкість пересування по країні – 60-70 км/год. Міський транспорт в КЛ дорогий, особливо СкайТрейн (SkyTrain), однак варто проїхатися ним, щоб відчути, що таке сучасне швидкісне метро. Оплата в метро і міських автобусах здійснюється залежно від відстані, яку необхідно проїхати. Система міського транспорту в Бангкоку складна і запутана. Їжа і напої: різноманітна, часто гостра. Найчастіше можна зустріти тайську і китайську кухню. Дуже багато готують їжу на вулицях. Рекомендують їсти саме на вулиці, оскільки це смачніше, дешевше і різноманітніше. При цьому це є безпечним, варто тільки воду купувати бутильовану. На вулиці їжа є відносно дешевою, в середньому страва коштує 50-80 батів, простий рис без додатків – 20 батів. Оскільки страви переважно невеликі нам вистарчало 1,5 страви, щоб поїсти, тобто 80-100 батів на особу (20-25 грн). В ресторанах ціни значно вищі ніж на вулиці. Найбільш популярна їжа – рис + додаток (курка, яловичина, соус) або ж макарони+додаток (курка, яловичина, соус). Зазвичай їжа дуже гостра, однак якщо попросити їжу приготують не гострою. В Тайланді дуже смачні фрукти, особливо рекомендую ананас, манго, маленькі банани, папайю. Різномітні екзотичніші фрукти (джекфрут, рамбутан, фрукт дракона, дуріан та інші) переважно специфічні і не дуже смачні, однак попробувати варто. Смак фруктів, які продаються в наших супермаркетах навіть близько не наближається до свіжозірваних фруктів. Тому рекомендую фруктів їсти по максимуму. Смачніших ананасів і манго ніж в Тайланді ми ніде більше не їли. Дуже дорогі солодощі – як шоколад так і печиво. Шоколад несмачний, відразу відчувається хімічний смак. Часами можна знайти продавців смажених тарганів, коників стрибунців, сарани, личинок, жаб та інших комах. Пробували це все добро – несмачно. Пакетовану їжу та напої можна купити в популярній мережі магазинів по всій країні «7Eleven». Алкоголь: відносно дорогий. Ставлення до алкоголю лояльне. Продається практично в кожному магазині. Особливо популярним є пиво. Однак ми зіштовхнулися з тим, що в певні години вдень алкоголь в найпопулярнішій мережі магазинів «7Eleven» не продається. Також алкоголь не продається на вокзалах. Наркотики: довгострокове ув’язнення. Кажуть, що ув’язнюють не тільки місцевих, але й іноземців. До того ж накладають великі штрафи. Тому для любителів краще не ризикувати, занадто висока ціна ризику. Система туристичної інформації: слабо розвинена. Ми зробили в Тайланді чимало помилок і багато часу втратили внаслідок відсутності адекватної інформації. Дуже важко знайти чітку і адекватну інформацію, навіть в туристичних центрах. Навіть в туристичних офісах в Бангкоку нам надавали неправдиву інформацію стосовно транспорту, часу відкриття музеїв, цін. Часто необхідну інформацію можна отримати тільки в туристичних агенціях, але вони розповідають тільки те, що їм вигідно. Тому замість локального транспорту вони пропонують власні автобуси чи буси і т.д. Тому обов’язково придбайте собі Лонелі Планет (Lonely Planet). Путівники «Лонлі Планет» (Lonely Planet) – одні з найкращих путівників у світі. Особливо корисні в екзотичних країнах. Вони відрізняються від інших путівників, тим що там є інформація про різні маршрути по країні; місця з їх описами, які варто відвідати; місця для ночівлі з описами і цінами; заклади громадського харчування з описами і цінами; розклад громадського транспорту; музеї, галереї, замки з описами, часом роботи і цінами. Тому без такого путівника досить складно подорожувати екзотичною країною. Хоч «Лонлі Планет» дорого коштує, він економить чимало часу, зусиль і грошей, тому його однозначно варто використовувати. Couchsurfing: коучсерферів в базі багато. Однак при запиті про можливість ночівлі, більшість відповіло відмовою, знайшовши масу причин. Приїхавш в Бангкок у мене було три телефони. На два телефони я не зміг додзвонитися. На останній телефон я додзвонився, однак отримав відмову, при тому, що ми були домовлені на мій приїзд і ночівлю. Подібна ситуація виникла і в Канчанабурі. Тому досвід коучсерфінгу в Тайланді, на жаль, є негативним. Для тих хто не знає що таке коучсерфінг, запрошую переглянути і ознайомитися: www.couchsurfing.org. Автостоп: власного досвіду небагато. Ми стопили на локальній трасі. Один таєць нас підвіз безкоштовно. Однак на зворотній дорозі трапилася неприємна ситуація. Таєць, який нас підвозив взагалі не розумів англійської, а коли він нас довіз до міста почав вимагати гроші як за проїзд на таксі. У нас залишився неприємний осад після цього випадку. Місця, які варто відвідати: Бангкок – дуже сучасне, різноманітне і цікаве місто. Важлива річ, в Бангкоку немає одного вокзалу, а є кілька автобусних і кілька залізничних вокзалів. Найбільший залізничний вокзал знаходиться майже в центрі міста, інші на околицях. Всі автовокзали знаходяться в різних частинах міста (переважно на околицях). Транспортна система заплутана. Отримати інформацію про транспорт дуже складно. Туристичні офіси не допоможуть, тур агенції також. Ціни на таксі подібні до українських (10 батів за км), є багато тук-туків. Однією з найпопулярніших туристичних вулиць є Каосан Роад (Kaosan Road). Однак я категорично не рекомендую ночувати на цій вулиці. Ця вулиця ніколи не спить. Навіть вночі на ній страшенно шумно. Абсолютно некомфортно. Купа барів, ресторанів, гестхаузів, готелів, магазинів одягу. Всюди брудно. Багато проституток, гомосексуалістів, трансвеститів. Бангкок славиться своїми храмами. Їх є дуже багато – десятки храмів і храмових комплексів. Більшість з них є дуже красивими. Однак одразу попереджую – після відвідин 5-6 храмового комплексу все починає зливатися в одну кашу-малашу. Серед всіх храмів особливо відрізняються комплекс храмів Лежачого Будди, Королівський Палац з храмом Смарагдового Будди (Emerald Buddha), Золота Ступа на горі (Golden Stupa) і Металевий храм (Iron Castle Temple). Одним з символів Бангкоку є 2 храмові комплекси, які знаходяться поблизу один одного: комплекс храмів Лежачого Будди (квиток коштує близько 100 бат) і Королівський Палац з храмом Смарагдового Будди (350 бат). Ці два комплекси варто відвідати в першу чергу. Кожен з них вражає своїм масштабом, деталізацією, красою, різноманіттям. Таких великих і величних комплексів важко знайти деінде. Враження однозначно позитивні від перебування там. Металевий храм відрізняється від інших чорним забарвленням дахів і дещо іншою архітектурою. Золоту Ступу однозначно варто відвідати, але бажано це зробити ввечері, коли включається підсвітка. З гори відкривається панорама Бангкоку, а сама Золота Ступа сяє. Враження чудові. Однозначно варто відвідати інші храмові комплекси (ми їх майже всі відвідали), оскільки сакральна архітектура Тайланду є дуже красивою і кольоровою. Споглядання на ці храми приносить естетичне задоволення. Ще однією цікавинкою Бангкоку є вечірні (або нічні) прогулянки. Місто добре освітлюється і є достатньо безпечним для нічних прогулянок. Посередині Бангкоку пропливає річка, тому особливо красиво вночі виглядають ефектно підсвічені храми на березі річки. Крім того, можна познайомитись з цікавими явищами. Наприклад, ми вночі в центрі міста наштовхнулися на гуртовий агробазар, який розташувався посередині широкої вулиці. Там можна було купити різні фрукти-овочі, які люди попривозили з регіонів і продавали гуртовикам. Далі потрапили на гуртовий базар зрізаних квітів і квіткових аксесуарів. Ще пізніше в іншому місці ми потрапили на незвичний квартал червоних ліхтарів - з проститутками і гомосексуалістами. Ще пізніше ми потрапили на знамениту Каосан Роад. Порівняно з Каосан, квартал червоних ліхтарів виглядав дитячим садочком з невинними забавами. За допомогою таких незвичних прогулянок, можна пізнати інших бік міста і країни. Парків в Бангкоку практично немає. В центральний публічний парк немає чого їхати – нічого цікавого. Парк біля королівського палацу з храмом Смарагдового Будди був закритий на реконструкцію. Парк біля палацу, де проживає король, є закритим для відвідувачів. Тому на особливі парки не розраховуйте. Загалом на Бангкок я рекомендую виділити 2 дні, хоча якщо дуже постратися і їздити тук-туком можна справитися за один день. Більше ніж 2 днів не бачу сенсу залишатися. Острови Тарутао і Ко Ліпе (Ko Tarutao i Ko Lipe) – фантастично красиві острови на півдні Тайланду біля кордону з Малайзією. Ко Ліпе називають тайськими Мальдівами з довжелезними білими піщаними пляжами, бірюзовим морем, коралами і фешенебельними готелями. Самий острів відносно невеликий, однак на ньому побудовано досить багато готелів різного класу. Біля Ліпе знаходяться чимало інших менших безлюдних островів, на які можна поплисти катером. Біля цих островів знаходяться чимало красивих коралів, тому багато людей їде на Ліпе, щоб зайнятися дайвінгом і пірнанням з трубкою. Однак Ліпе є досить дорогим як в проживанні, харчуванні так і розвагах, адже він за останні роки набрав популярності серед туристів. Ко Тарутао – це великий острів, який перетворений на національний парк (вхід – 200 бат). На Тарутао немає сіл, а є тільки 2 невеликих поселення готельного типу для адміністрації нацпарку і туристів. проживання коштує 600 бат (20 доларів) за двохмісну кімнату. Страва в кафе коштує від 100 до 200 батів. Оренда велосипеду – 300 батів на добу. Оренда байдарки – 100 батів за годину. На Тарутао – фантастична природа, бірюзове море, довгі пляжі і практично відсутні люди. Тарутао славиться великим різноманіттям птахів. Тому якщо Ви любите пташині співи, тишу, природу, малу кількість людей – цей острів для Вас. Там можна відпочити і душею і тілом. На Тарутао є одна дуже цікава Крокодиляча печера. До неї можна доплисти човном або байдаркою, оскільки вона знаходиться на березі затоки всередині острова. Всередині в печері є вода і пропливає річка. Тому щоб дістатися до залів потрібно спершу проплисти всередині печері на байдарці, а лише потім можна гуляти. При цьому після залів, можна далі плисти на байдарці аж до закінчення печери і невеликих отворів з печери на другу сторону острова. Незвичайні емоції тебе наповнюють, коли пливеш на байдарці в незнайомій печері, навколо лише темрява, сталагміти, сталактити, тисячі кажанів, аж раптом бачиш проблиски світла… Також особливістю Тарутао є мангрові ліси (мангрові зарослі). Мангровий ліс – це дерева і кущі, які ростуть в солоних берегових екосистемах з постійними припливами і відпливами. Це дуже незвичний тип рослинності і дуже незвичні ліси, які ростуть в воді, без твердого ґрунту. Мангри створюють унікальні екосистеми, особливо на своїх складних кореневих системах. Такі дерева підносять себе над максимальним рівнем води за допомогою схожого на ходулі коріння, а також випускають багато дихального коріння. Тому такі ліси дуже химерно виглядають, наче на підпорах. Мангри слугують прилистком величезній кількості організмів: водоростей, устриць, рибок, креветок. Серед цих лісів трапляються протоки в які можна запливати байдаркою. Потрапляєш неначе у інше похмуре царство з химерами. Більше половина мангрових лісів на Землі втрачені. Якщо маєте можливість, обов’язково відвідайте мангрові ліси. З Бангкоку досить незручно добиратися, оскільки відстань до островів близько 1050 км. Спершу потрібно добратися до Хат Яйя (близько 15 годин), потім доїхати до Сатуна (1-1,5 годин), а з Сатуна до Пакбари (1 година). З Малайзії потрібно також доїхати до Хат Яйя, а потім Сатун і Пакбара. В Пакбарі є причал з якого відправляються катера (Speedboat) двічі в день (11.00 і 13.00) до Ко Ліпе з зупинкою в Ко Тарутао. Розклад змінюється тому перед від’їздом пошукайте в Інтернеті актуальний час відправлення катера з Пакбари. Назад з Ко Ліпе забирає туристів той самий катер двічі в день. Квиток Пакбара-Тарутао коштував 600 батів, Пакбара-Ліпе – 1000 батів. Також з Ко Ліпе можна поплисти на Лангкаві (Малайзія) і Пхукет, однак це дорого. Водоспади Ереван (Erevan Waterfalls) – фантастично красиві водоспади. Це ціла система водоспадів, які умовно поділені на 7 рівнів. 1 рівень знаходиться на низькій висоті, а потім поступово потрібно підніматися вгору і проходити всі рівні. З кожним рівнем водоспади змінюються, їх стає все більше, вони стають різноманітніші. В багатьох місцях водоспади утворюють озера, ванни, в яких можна купатися (особливо на нижчих рівнях). Можна знайти невеличкі озерця в яких можна лежати на рівні верхівок високих дерев і насолоджуватися панорамою джунглів та інших каскадів водоспадів. Вода в водоспадах є насичена кальцієм, тому вона утворює чудернацькі форми, каскади. Водночас вода має незвичний голубий бірюзовий колір. Одною з цікавинок водоспадів є безліч невеличких рибок, які роблять Вам пілінг ніг (обгризають ороговілу і мертву шкіру на ногах). Відчуття фантастичні. Красивіших водоспадів я в житті не бачив. Важко словами передати цю красу природи. Варто залишитися на водоспадах 2 і більше днів. Якщо Ви приїхали в Тайланд, Ереван однозначно в обов’язковому порядку потрібно відвідати. Національний парк Ереван знаходиться біля містечка Канчанабурі (Kanchanaburi). З Бангкоку можна (і варто) доїхати до Канчанабурі автобусом з Південно-Східної автостанції (до автостанції можна доїхати міським автобусом з Victory Square). Автобуси їздять до Канчанабурі кожні 15-20 хвилин починаючи з 05.00 закінчуючи 21.00 (точно не пам’ятаю). Можна їхати поїздом, але він ходить кілька разів на день і з локальної залізничної станції поза центром міста. З Канчанабурі автобуси до Бангкоку курсують в подібному режимі. Якщо у Вас обмежений час, Ви можете купити одноденний тур «Бангкок-Ереван» в тур агенції, однак це буде втричі дорожче ніж їхати громадським транспортом в Канчанабурі, а потім в Ереван. З Канчанабурі (автобусного вокзалу) до Еревану (близько 50 км) відходять щопівгодини автобуси, які довозять пасажирів безпосередньо в національний парк. Останній автобус з Еревану виїжджає до Канчанабурі о 17.00. Мінусом автобусів до Еревану є їх повільна швидкість. Таксі «Канчанабурі-Ереван» буде коштувати близько 30 доларів. Особливо таксисти давлять на туристів, які приїхали поїздом, оскільки на з/д вокзалі немає жодної туристичної інформації. Автовокзал знаходиться кілька кілометрів від з/д вокзалу. Тур в агенції в Канчанабурі буде досить дорого. Турагенції пропонують тур з 4-5 екскурсіями за день, при цьому на сам Ереван відводиться тільки 3 години. Це дуже мало. Мені цілого дня було явно замало. Щоб насолодитися водоспадами потрібно мінімум 2 дні. Турагенції пропонують чимало екскурсій в різні святині, інші водоспади, печери, притулки слонів і т.д. Майже всюди можна доїхати локальними автобусами значно дешевше, ніж це пропонують агенції, однак значно повільніше. Щоб надовше залишитися на водоспадах і не тратити час на переїзди, варто жити в хостелі, який знаходиться на території нацпарку. З одного боку, не потрібно двічі сплачувати за вхід (200 бат), з другого боку Ви можете залишатися на водоспадах скільки захочете (офіційно парк закривається в 17.00). Більшість туристів живе в Канчанабурі. Містечко є дуже дешевим. Їжа недорога (страва 40-60 батів), фрукти також недорогі. Кімната в гестхаусі коштує починаючи з 200 бат. Ми святкували Новий Рік в будиночку, який розташований на ріці Квай, яка пропливає через Канчанабурі. Тобто будинок плаває на воді і закріплений біля берега за допомогою якоря, тому фактично живеш на воді. Номер на двох чоловік з кондиціонером, душовою, терасою коштував 20 доларів. Це було найдешевше місто, яке ми відвідали в Тайланді. Всі права застережені. © Назарій Зінько Лютий 2011 року | |
| Категорія: НОТАТКИ ТУРИСТА | Додав: SenYa (2011-02-27) | | |
| Переглядів: 1636 | |
| Всього коментарів: 0 | |
