| Головна » Статті » ПРО ВСЕ |
СЛІДЧІ ДІЇ ОРГАНІВ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Приводом для відвідування підприємства є проведення на ньому слідчих дій. Огляд місця події Слід звернути увагу і на таку важливу обставину. До порушення кримінальної справи міліція (як орган дізнання) може проводити огляд місця події виключно за дорученням слідчого (в порядку ч. 3 ст. 114 КПК) або за дорученням (вказівкою) прокурора (в порядку п. п. 3 та 4 ч. 1 ст. 227 КПК). Самостійно і з власної ініціативи, наприклад у порядку дізнання, проводити огляд місця події та вилучати під час нього предмети та документи до порушення кримінальної справи міліція (як і будь-який орган дізнання) не має права. Це твердження ґрунтується на тому, що огляд, як і інші слідчі дії, за загальним правилом повинен має проводитися слідчим. КПК дійсно у встановлених випадках (ст. 104) дозволяє органу дізнання самостійно проводити слідчі дії, однак подібні "дозволи" діють виключно після порушення кримінальної справи. Так, ч. 1 ст. 104 КПК говорить про те, що "за наявності ознак злочину, що не є тяжким, орган дізнання порушує кримінальну справу і ... проводить слідчі дії...", а ч. 2 ст. 104 КПК передбачає, в свою чергу, що "у разі порушення органом дізнання справи про тяжкий злочин він зобов'язаний передати її слідчому через прокурора після виконання невідкладних слідчих дій...". Очевидно, що саме "буквальне" (пропоную використовувати таке слово!) формулювання процитованих положень КПК не дає підстав вважати, що міліція (без доручення слідчого або прокурора) може на законних підставах проводити огляд місця події до порушення кримінальної справи. Отже, у разі прибуття працівників міліції для проведення огляду місця події з метою недопущення вилучення у підприємства великої кількості предметів і документів директору можна рекомендувати: 1. Як вказувалося вище, зателефонувати до чергової частини свого райвідділу міліції і поцікавитися, чи не надходила туди інформація про події, що сталися на підприємстві. 2. Якщо працівники міліції тим не менше наполягають на проведенні огляду, необхідно брати активну участь у його проведенні і, особливо, складанні протоколу. "Активність" включає усну заяву та подальше внесення у протокол всіх зауважень і заяв, які надійшли в ході огляду. 3. Перевірити документи, що засвідчують особи понятих. Часто працівники міліції приходять зі "своїми" понятими, якими насправді є або курсантами учбових закладів МВС, або стажистами, або навіть працівниками міліції з інших міст. Проти участі цих осіб в огляді як понятих, а також проти участі в огляді понятих, в яких відсутні документи, що посвідчують їх особу, слід категорично заперечувати й занести це заперечення до протоколу. 4. Попросити працівника міліції, що керує оглядом, чітко вказати в протоколі, у зв'язку з якою "подією" здійснюється огляд місця події, а також які приміщення підприємства є власне "місцем події". 5. Заперечувати (і занести ці заперечення в протокол!) проти огляду приміщень, не вказаних первинно як "місце події". 6. Заперечувати (і занести ці заперечення в протокол!) проти вилучення предметів і документів, які не стосуються "події, що сталася". 7. У разі вирішення працівників міліції вилучити комп'ютерну техніку, поцікавитися, яка інформація, що зберігається в ній, їх цікавить, і у залежності від конкретних обставин попросити не вилучати комп'ютери та пообіцяти цю інформацію надати в паперовому вигляді. 8. Якщо ж незважаючи ні на що працівники міліції розпочали вилучення комп'ютерів, занести заперечення в протокол, наприклад (відомі випадки, що це діє!): "Комп'ютерна техніка не має ніякого відношення до події, що нібито сталася на нашому підприємстві. Її вилучення призведе до зупинення господарської діяльності підприємства, ненадходження податків до бюджету, невиконання розпорядження голови обласної (міської) держадміністрації про план зі сплати податків у III-му кварталі тощо". 9. Після закінчення огляду при складанні протоколу занести у нього всі висловлені усно заяви і зауваження. 10. У разі вилучення комп'ютерів негайно подати скарги до прокуратури та обласного управління МВС. Обшук і виїмка предметів або документів Підстави та порядок проведення обшуку і виїмки предметів або документів регулюються статтями 177 - 189 КПК. Обшук здійснюється в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у справі, знаходяться в певному приміщенні або місці або у певної особи. Обшук здійснюється за мотивованою постановою слідчого із санкції прокурора або його заступника. Обшук житла або іншого володіння особи вчиняється за вмотивованою постановою судді. У невідкладних випадках може здійснюватися слідчим без санкції прокурора або постанови судді. У невідкладних випадках обшук, за винятком обшуку житла або іншого володіння особи, може бути проведено без санкції прокурора, але з наступним його повідомленням в добовий термін про проведений обшук і його результати. У невідкладних випадках, пов'язаних із врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, підозрюваних у вчиненні злочину, обшук житла або іншого володіння особи може проводитися без постанови судді. Протягом доби з моменту його проведення слідчий направляє копію протоколу обшуку прокуророві (ст. 177 КПК). Виїмка відбувається за наявності точних даних про те, що предмети або документи, які мають значення для справи, знаходяться у певної особи або в певному місці. Виїмка здійснюється за вмотивованою постановою слідчого. Виїмка документів, що становлять державну та/або банківську таємницю, проводиться тільки із санкції прокурора або його заступника в порядку, погодженому з керівником відповідної установи. Примусова виїмка з житла або іншого володіння особи проводиться тільки за вмотивованою постановою судді (ст. 178 КПК). Посадові особи та громадяни не мають права відмовлятися пред'являти або видавати документи, їх копії та інші предмети, що вимагаються слідчим під час обшуку і виїмки (ст. 179 КПК). Обшуки та виїмки, за винятком невідкладних випадків, мають відбуватися вдень (ст. 180 КПК). Обшук і виїмка провадяться в присутності двох понятих і особи, що займає дане приміщення, а при її відсутності - представника житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів (ст. 181 КПК). При здійсненні обшуку та виїмки обов'язкова присутність не менш двох понятих. В їх якості запрошуються особи, не зацікавлені у справі. Понятими не можуть бути потерпілий, родичі підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, працівники органів дізнання та досудового слідства. Поняті, що були присутні при здійсненні вказаних вище слідчих дій, засвідчують своїми підписами відповідність записів у протоколі виконаним діям. Зауваження понятого з приводу проведених слідчих дій підлягають обов'язковому занесенню до протоколу (ст. 127 КПК). На практиці працівники міліції при здійсненні обшуків і виїмок не завжди дотримуються вищезгаданої статті КПК і використовують як понятих своїх позаштатних співробітників або студентів і курсантів, що проходять практику в органах внутрішніх справ. Якщо у якості понятих запрошені незнайомі керівнику підприємства особи, завжди є сенс вимагати від них документально засвідчити свою особу, оскільки в більшості випадків ці дані записуються до протоколу з їхніх слів. У разі наявності сумнівів щодо "незацікавленості" понятих у справі про це потрібно усно заявити до початку обшуку, а по закінченні слідчої дії записати в протокол. Обшук і виїмка в приміщеннях, займаних підприємствами, установами і організаціями, проводяться в присутності їх представників. Обшукуваним, понятим і відповідним представникам повинно бути роз'яснено їх право бути присутніми при всіх діях слідчого і робити заяви з приводу цих дій, що підлягають занесенню до протоколу (ст. 181 КПК). У ході обшуку дуже важливо стежити за тим, щоб він проводився в присутності понятих і представників підприємства. Необхідно не допускати ситуацій, коли поняті та представники підприємства перебувають в одному приміщенні, а працівники міліції проводять обшук в сусідньому. Обшук повинен вчинятися саме в тому приміщенні, де знаходяться вказані особи. Тільки по його закінченні в одному приміщенні слід усім разом перейти в наступне. У постанові про обшук або виїмку слідчий повинен указати: - місце і час складання; - свою посаду; - прізвище; - справу, в якій провадиться слідство; - обґрунтування прийнятого рішення і статтю КПК, на підставі якої прийняте відповідне рішення (ст. 130 КПК). Крім того, в постанові про обшук або виїмку слідчий зобов'язаний вказати, які предмети або документи підлягають виявленню і вилученню, а також де (у кого) саме будуть проводитися обшук або виїмка. У більшості випадків слідчі не дотримуються вимоги КПК про точне зазначення документів, що вилучаються, а також осіб або місце виїмки. Часто в постановах не вказується не тільки, які предмети або документи, що мають значення для справи, підлягають виїмці, але і в яких конкретно осіб, в яких конкретно місцях вилучаються документи. На практиці в постановах про виїмку вказується: "здійснити виїмку у працівників підприємства документів про фінансово-господарську діяльність". Після цього документи вилучаються десятками коробок. У зв'язку з цим у всіх випадках пред'явлення слідчим або оперуповноваженим постанови про виїмку, що суперечить вимогам КПК, необхідно ввічливо, але твердо вказувати на наявні недоліки та вимагати їх усунення. За відмови в їх усуненні і примусовому проведенні обшуку або виїмки вказати всі ці зауваження в протоколі. Перед обшуком або виїмкою слідчий пред'являє постанову особам, що займають приміщення, або представнику підприємства, установи або організації, де проводиться обшук або виїмка. Пропонує їм видати вказані в постанові предмети або документи. У разі відмови проводить обшук або виїмку в примусовому порядку. За відсутності осіб, що займають приміщення, постанова про вчинення обшуку або виїмки пред'являється представнику житлово-експлуатаційної організації або місцевої Ради народних депутатів і вказані слідчі дії здійснюються в їхній присутності. Проводячи обшук, слідчий має право відкривати замкнені приміщення і сховища, якщо власник відмовляється це робити. При цьому він без крайньої потреби повинен уникати пошкоджень дверей, замків та інших предметів. Слідчий має право заборонити особам, що перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, що війшли до нього під час слідчих дій, виходити з приміщення і спілкуватися одна з одною або з іншими особами до закінчення обшуку або виїмки. За необхідності слідчий для участі в здійсненні обшуку має право залучати працівників органів внутрішніх справ і відповідних фахівців (ст. 183 КПК). Фахівець, що залучається для участі в обшуку або виїмці, повинен бути особою, не зацікавленою в результатах справи. Фахівець зобов'язаний: - з'явитися за викликом; - брати участь у вчиненні слідчої дії, використовуючи свої знання і навички для сприяння слідчому у виявленні, закріпленні та вилученні доказів; - звертати увагу слідчого на обставини, пов'язані з виявленням і закріпленням доказів; - давати пояснення з приводу спеціальних питань, що виникають при здійсненні слідчої дії. Фахівець має право: - з дозволу слідчого звертатися з питаннями до осіб, що беруть участь в слідчій дії; - робити заяви. Перед початком слідчої дії, в якій бере участь фахівець, слідчий пересвідчується в його особі та компетентності, з'ясовує відносини фахівця з особами, що беруть участь у слідчій дії, і роз'яснює його права та обов'язки, про що вказується в протоколі (ст. 183 КПК). За наявності підстав, передбачених ст. 177 КПК (коли є достатні підстави вважати, які предмети і документи, що мають значення для встановлення істини у справі, знаходяться у певному приміщенні або місці або у певної особи), для вилучення предметів і документів, які знаходяться у певної особи, слідчий може в порядку, передбаченому статтями 177, 178 КПК, провести обшук особи або виїмку у неї вказаних предметів і документів. Обшук та виїмка у особи предметів і документів можуть провадитися без постанови в таких випадках: 1) при фізичному захопленні підозрюваного; 2) при затриманні підозрюваного; 3) при взятті підозрюваного або звинуваченого під варту; 4) за наявності достатніх підстав вважати, що особа, яка перебуває в приміщенні, де проводиться обшук або примусова виїмка, приховує при собі предмети, які мають значення для встановлення істини у справі. Особи, що беруть участь у цій слідчій дії, повинні бути однієї статі з тим, кого обшукують або у кого провадять виїмку (ст. 184 КПК). При обшуку або виїмці можуть вилучатися лише предмети і документи, що мають значення для справи, а також вилучені законом із обігу предмети і документи незалежно від їх відношення до справи. Усі документи і предмети, які підлягають вилученню, слідчий повинен пред'явити понятим та іншим присутнім особам; перелічити їх у протоколі обшуку або виїмки з зазначенням назви, кількості, міри, ваги, матеріалу, з якого вони виготовлені, та індивідуальних ознак (ст. 186 КПК). У всіх випадках вилучення документів необхідно наполягати на повному зазначенні їх найменування в протоколі виїмки або обшуку. Ніколи не слід іти на поводі у слідчих або оперуповноважених, які вказують у протоколах: "папка з документами на 99 аркушах". КПК вимагає зазначення в ньому повного найменування кожного документа, що вилучається. Якщо ця вимога не виконується, при підписанні обов'язково занести цей факт до протоколу. Вилучення комп'ютерів та іншої оргтехніки - неприємна річ для будь-якого підприємства. Це може бути пов'язано з втратою не тільки носіїв інформації, але і втратою або розголошуванням самої інформації, що зберігається в комп'ютерах. Грамотний слідчий, що поставив перед собою мету вилучити комп'ютери, проводить попередню роботу, в ході якої, як правило оперативно-розшуковим шляхом, встановлює: - системного адміністратора; - місцезнаходження сервера; - кількість користувачів; - розташування всіх комп'ютерів. При проведенні обшуку, в ході якого планується вилучення комп'ютерів, слідчий ставить перед слідчо-оперативною групою мету забезпечити раптовість обшуку, найшвидший доступ до серверної і припинення можливості знищення комп'ютерної інформації. У цьому разі давно вже діє "закон снаряда і броні". Досвідченим системним адміністраторам завжди вдавалося забезпечити збереження накопиченої на підприємстві інформації. Оскільки згідно з вимогами КПК вилученню в ході обшуку підлягають тільки предмети, що мають значення для справи, представникам підприємства потрібно заперечувати (і заносити ці заперечення до протоколу!) проти вилучення всіх підряд комп'ютерів, дискет тощо. Про проведення обшуку або виїмки слідчий складає протокол у двох примірниках. У ньому вказується: - місце і дата складання; - посади та прізвища осіб, що здійснювали обшук або виїмку; - прізвища осіб, що брали участь у слідчій дії, їх адреси і роз'яснення їх прав та обов'язків; - підстави для обшуку або виїмки; - приміщення або місце, в якому провадився обшук або виїмка; - особа, у якої зроблені обшук або виїмка; - час початку та закінчення обшуку або виїмки; - дії слідчого і результати обшуку або виїмки; - щодо кожного предмета, що підлягає вилученню, повинно бути вказано, в якому місці та за яких обставин він був виявлений. Протокол зачитується всім особам, що брали участь в обшуку або виїмці; при цьому їм роз'яснюється право робити зауваження. Вказані особи мають право особисто ознайомитися з протоколом. Вставки та поправки повинні бути застережені в протоколі перед підписами (статті 85, 188 КПК). Другий примірник протоколу обшуку або виїмки, а також опису вручається особі, у якої вчинено обшук або виїмку. При здійсненні обшуку або виїмки на підприємстві, в установі або організації другий примірник протоколу та опису вручаються представнику підприємства, установи або організації. За наявності в протоколі зауважень про неправильні дії, допущені в ході обшуку, слідчий не пізніше двох днів повідомляє про це прокурора (ст. 189 КПК). Допити свідків Як свідка може бути викликано будь-яку особу, якій за даними відомі обставини, що відносяться до справи. При цьому згідно з ч. 2 ст. 69 КПК особа (свідок) має право відмовитися від надання показань щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів. Ця норма закріплена в КПК на підставі ст. 63 Конституції України, відповідно до якої особу не може бути притягнуто до відповідальності за відмову від надання показань або пояснень щодо себе, членів сім'ї або близьких родичів. Права свідка закріплено в ст. 691 КПК. Основні з них: - знати, в зв'язку з чим і в якій справі він допитується; - власноручно викладати свої показання в протоколі допиту; - користуватися нотатками і документами при наданні показань щодо відомостей, які йому важко тримати в пам'яті; - відмовитися свідчити про себе, членів сім'ї і близьких родичів; - знайомитися з протоколом, вимагати внесення до нього змін, доповнень і зауважень, власноручно вносити такі доповнення і зауваження; - подавати скарги прокурору на дії слідчого. Однією з найбільш важливих і актуальних проблем на сьогодні є право свідка на участь в допиті адвоката, який надав би йому необхідну правову допомогу. Статтею 59 Конституції України законодавчо закріплено право кожного на правову допомогу. При цьому ст. 8 Конституції вказує, що Конституція є законом прямої дії - будь-які закони або інші нормативно-правові акти діють тільки в частині, що їй не суперечить. Як правило, слідчі в допущенні адвоката відмовляють, посилаючись на те, що його участь при допиті свідків або отриманні пояснень КПК не передбачено. Але відмова слідчого в допущенні адвоката для надання правової допомоги в цьому випадку може бути підставою для подання скарги прокурору. Свідок викликається до слідчого повісткою, що вручається йому під розписку. За відсутності свідка - будь-кому з дорослих членів сім'ї, представнику ЖЕКу, адміністрації за місцем його роботи. Свідка також може бути викликано телеграмою і телефонограмою (ст. 166 КПК). Свідка можна допитувати про факти, що стосуються даної справи, а також про особу підозрюваного, обвинуваченого або потерпілого. Перед допитом слідчий встановлює особу свідка, повідомляє, у якій справі його викликано, попереджає про обов'язок розповісти все відоме у справі, а також про кримінальну відповідальність за надання явно помилкових показань і відмову від надання свідчень. Після закінчення дачі свідком показань слідчий ставить йому запитання. Забороняється задавати такі, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні питання) (ст. 167 КПК). За результатами допиту складається протокол, в якому вказується: - місце та дата складання; - посади і прізвища осіб, що здійснювала допит; - прізвище свідка, його дані та адреса, роз'яснення його прав і обов'язків; - час початку і закінчення допиту; - показання свідка та його відповіді на запитання слідчого (ст. 85 КПК). Якщо співробітник не хоче свідчити про свою діяльність на підприємстві, він може скористатися посиланням на ст. 63 Конституції України, яка свідчить: "Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за відмову від надання показань відносно себе...". При цьому Конституція не обмежує коло відомостей, які можна віднести до показань "щодо себе". Такими відомостями можуть бути як особиста, так і службова діяльність допитуваного. На практиці деякі слідчі вчиняють так: після запису в протоколі допиту особистих даних допитуваного просять розписатися його про ознайомлення з правами свідка, потім про ознайомлення з вимогами ст. 63 Конституції (стисло сказавши "Ви можете не свідчити щодо себе"). Після цього голосно і суворо пропонують розписатися про попередження про кримінальну відповідальність за відмову від дачі і надання завідомо неправдивих показань. Після цього більшість свідків забувають про своє конституційне право. У цьому місці потрібно спитати слідчого: "За відмову від надання показань щодо себе я не можу бути притягнутий до кримінальної відповідальності?". Після отримання позитивної відповіді слідчого наполягати на відмові від показань щодо себе. | |
| Категорія: ПРО ВСЕ | Додав: RUBAK (2008-11-23) | | |
| Переглядів: 2700 |
| Всього коментарів: 0 | |
