Головна » Статті » ПРО ВСЕ

ПРО СВАВІЛЛЯ

Матеріал під немилозвучною назвою "Про свавілля" до написання і розміщення в ресурсі "Мистецтво оборони" спочатку запланований не був. Багато хто вважав і вважає, що "свавілля" як явище йде в минуле. Однак повідомлення одного з відвідувачів Бізнес-форуму ЛІГАБізнесІнформ, датоване 25 травня 2006 року, змушує розмістити матеріал на цю тему.

Суть проблеми.

25/05/2006 13:13 Serg_/

На наше дочірнє підприємство вдерлася група з 10 чоловік, які представилися співробітниками УБЕЗу на чолі зі слідчим. Узяли директора "під білі руки" та зачинилися разом з ним у кабінеті. При цьому відключили міський телефон та мобільний директора, не дозволяли з ним спілкуватися навіть через вікно. До кабінету за весь час впустили тільки одну співробітницю із статутними документами - назад її вже не випустили. Вашому покірному слузі навіть біля дверей стояти не дали - або ви самі підете, або ми вас виведемо.

Судячи з того, про що вдалося дізнатися, кримінальна справа не порушена, оперативно-розшукова - також. У кабінеті влаштували "огляд місця події", мовляв, вони можуть це робити до моменту порушення кримінальної справи (ст. 190 КПК).

Знімати копії зі своїх посвідчень і навіть переписати дані не дозволили.

Зателефонував співробітниці, яка була з ними в кабінеті, порадив написати зауваження до протоколу. Закінчити розмову не дали - просто вимкнули її мобільний. Зауваження також написати не дали - або підписуйте протокол, або не підписуйте.

Перетрусили всі документи, які знайшли. Копій, правда, не знімали й оригінали залишили. Хоча співробітники говорять, що виносили якісь предмети в пакетах. Виїмку не оформляли. Склали протокол огляду місця події (цікаво, якої). У протоколі фігурує слідчий, іншої "банди" ніби й не було.

Після 3 годин цирку "бригада" по двоє почала роз'їжджатися, остання двійка прихопила з собою директора (як дізнався, потім йому ще години дві мозок компостували).

Найцікавіше: із процесуальних документів (якщо ЦЕ можна так назвати) принесли листа: "Прошу надати працівникам ВДСБЕЗ ВСМ ГУ МВС України завірену копію особової справи, характеристики, наказу про призначення, посадову інструкцію директора". І все.

Зірвали роботу підприємства майже на весь день.

Назвати це можна двома словами: свавілля повертається.

25/05/2006 14:29 Serg_/Розмова з директором не з якогось конкретного питання, а загалом про діяльність підприємства.

25/05/2006 15:33 Serg_/

Що стосується "посвідчень" - слідчий своє показав, а решта - ні. Директор після трьох годин оборони зовсім занепав, говорить, що підписав протокол і ще кілька документів, які і навіщо, зрозуміло сказати не може. Думаю, будемо стояти на тому, що підписав у стані шоку. До речі, співробітниця наша все-таки приписала в протоколі, що на неї чинився тиск - говорить, галасу з цього приводу було багато.

До речі, ні в якій формі ці "співробітники правоохоронних органів" (так вони всім представлялися) не були, одягнуті були хто у що.

25/05/2006 14:44 Serg_/

Регіон - Київ. Якщо вже у Києві так свавільничають, то чого чекати в регіонах?

З інформації, наданої особою, що звернулася до Форуму, випливає таке.

Деякі працівники міліції, що прийшли на підприємство:

а) не показали направлення на перевірку, що передбачено п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію"

б) не пред'явили постанов про проведення обшуку або виїмки (які можуть бути винесені тільки після порушення кримінальної справи і подані згідно зі ст. 183 КПК)

в) не представилися, до чого зобов'язує ч. 2 ст. 5 Закону України "Про міліцію".

Ними були вчинені:

- насильницька ізоляція директора;

- недопущення до нього співробітників і юрисконсульта;

- заборона телефонних дзвінків;

- незаконний обшук і самостійні (без понятих, присутність яких передбачена абз. 3 п. 24 ч. 1 ст. 11 Закону України "Про міліцію") перегляд і вивчення документів;

- "винесення предметів у пакетах";

- примусова доставка директора до райвідділу з метою додаткової психологічної "обробки"

...

Всі вищеперелічені дії в цій ситуації охоплюються поняттям "свавілля".

Як інформація

У таких випадках ті, що прийшли, ставлять за мету:

а) відібрати пояснення;
б) витребувати документи і
в) отримати підписи на складених ними за результатами "візиту" документах (які б могли виправдати їхні дії).

При цьому прибулому важливо подати весь здійснюваний процес як проведений за згодою посадових осіб підприємства у добровільному порядку.

За результатами проведених заходів можливі:

- або відсутність подальших будь-яких дій взагалі, або
- порушення кримінальної справи.

Для того щоб уникнути негативних наслідків для підприємства і директора особисто, необхідно "зламати" наведені вище три пункти плану прибулих, замінивши їхній план на свій:

а) оголосити, що ніяких пояснень ніхто не дасть;
б) оголосити, що документи в примусовому порядку будуть видані тільки після пред'явлення постанови про проведення обшуку чи виїмки (або надані добровільно в присутності понятих в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, після пред'явлення направлення на перевірку)
в) оголосити, що жоден складений тими, що прийшли, документ не буде підписаний.

Будь-які свої подальші дії треба проводити, розглядаючи їх крізь призму цієї позиції.

Кожний керівник повинен розуміти, що з'явитися перед співробітниками розгубленим і приниженим у критичній ситуації означає приректи себе на подальшу їх повну неповагу. Картини принизливої поведінки директора, зобов'язаного бути лідером за визначенням, назавжди закарбуються у всіх в пам'яті. Легенди ж про пережите "свавілля" та слабохарактерність керівництва будуть передаватися із вуст у вуста, в тому числі новим працівникам. Таким колективом ефективно керувати вже не вдасться.

Для того щоб у критичній ситуації не втратити повагу колективу та не виявитися жертвою неправомірних дій працівників правоохоронних органів, необхідно бути готовим до "свавільного сценарію" передусім психологічно, і дотримуватися ряду принципів.

1. Жорсткість мови та поведінки.

При всій м'якості характеру (якщо така присутня) і (можливо) м'якому стилі свого керівництва, директор повинен стати повною своєю протилежністю. Він повинен перетворитися на людину з гордо піднятою головою, розпрямленими плечами і свердлячим поглядом, спрямованим в очі "ватажка" (дивитися необхідно в очі, "нишпорити" поглядом категорично забороняється). Відводити погляд дозволено лише для віддавання усних наказів (не прохань, а саме НАКАЗІВ) своїм співробітникам.

Необхідно розвернутися у бік співробітників і голосно, виразно і жорстко вимовити: "Всім зайняти робочі місця! Підпорядковуватися тільки мені, а не їм! Керівник у вас - я! Всім мовчати і не відповідати на запитання! Відповідати буду я!". Це має бути вимовлене без істеричних нот. У голосі повинна бути тільки сталь.

Працівники, безумовно, будуть шоковані такою поведінкою шефа. Але об'єктивна оцінка того, що відбувається, прийде дещо пізніше.

У стресових ситуаціях відповідь на запитання: "Що робити?" не знає НІХТО. І саме в такі моменти загальної повної розгубленості люди потребують жорсткого керівництва. Авторитарне лідерство одного із присутніх позбавляє їх необхідності самостійно щось вирішувати. І саме перша особа підприємства (директор) повинна стати тією фігурою, яка знає, ЩО робити, ЯК робити і НАВІЩО. Про що і віддає команди своїм підлеглим.

У разі несанкціонованої спроби розосередження "свавільників" по офісу скомандувати, звертаючись до співробітників: "Петров, Сидоров. Встати. Йти от за цими, не відходячи від них ні на крок. Спостерігати за кожною їх дією, щоб нічого не було вкрадено зі столів. Візьміть блокнот. Кожну їх дію фіксувати під запис".

Треба без тіні сумніву внутрішньо усвідомлювати, що саме ВИ є на своїй території головною дійовою особою, а не нахабні "гості".

Після такого "старту" ті, що прийшли, вже не зовсім уявляють, що робити ЇМ. Звичний для них стандартний сценарій - це "прибуття-переляк". Як тільки "переляк" зафіксований, колія для наступних шаблонних кроків готова: "натиск - погрози посадити на 15 діб - отримання документів - відбір пояснень - примус до підписання складених документів - відхід". Причому для них важливо, щоб під психологічним натиском документи були видані ніби САМОСТІЙНО, пояснення "потрібного" змісту ніби "добровільно" дані і підписи під всіма складеними ними документами проставлені.

Як тільки зазделегідь заготовлений алгоритм дій тих, що прийшли, ламається на самому його початку, і потенційна "жертва" не має наміру сприяти "свавіллю", вони випадають із звичного "шаблону" дій. Оскільки іншого шаблону (алгоритму дій) у правовому полі у них немає.

Далі йде стандартний набір фраз:

- "Хто старший?"

При представленні одного з них "старшим" розмовляти тільки з ним. В одночасний словесний спаринг з усіма - не вплутуватися.

Знущальна відповідь, що часто практикується оперативними працівниками, "ми всі старші", подальшого алгоритму не міняє:

- "Всім показати службові посвідчення!"

Показати службові посвідчення працівники міліції ЗОБОВ'ЯЗАНІ. Однак не люблять і далеко не завжди виконують цей обов'язок.

При пред'явленні службових посвідчень (хоч би частиною відвідувачів) необхідно повністю переписати їх дані. Стандартна відповідь на запитання "Навіщо переписуєте?" звучить таким чином: "Для подання скарг до Управління внутрішньої безпеки та прокуратури"

Ремарка

Хороші результати дає неодноразово використаний на практиці такий прийом.

Директор дістає диктофон, вмикає і вимовляє: "Сьогодні така-то дата, такий-то час, я, директор підприємства такого-то Іванов Іван Іванович, до мене в кабінет за такою-то адресою прибули (така-то кількість) чоловік, який стверджує, що вони є працівниками міліції. Прошу вас представитися і пред'явити службові посвідчення". Далі директор надиктовує під аудіозапис реквізити посвідчень відвідувачів.

Цей прийом НЕ служить альтернативою переписуванню реквізитів службових посвідчень, а є додатковим способом фіксації виконуваних дій і в більшості випадків справляє стримувальний ефект.

Рекомендація - мати в робочому столі диктофон.

Незалежно від результату (пред'явили/не пред'явили, дали переписати/перешкодили), наступним кроком є втілення принципу

2. "Їдьмо до прокурора!"

Саме ці слова на адресу відвідувачів мають прозвучати після віддання команд співробітникам і "перепису населення". Ці ж слова повинні далі повторюватися постійно. При цьому необхідно зробити кілька кроків у напрямі виходу і жорстко сказати "ватажку": "Йдіть за мною!"

Повністю фраза повинна звучати: "Їдьмо до прокурора. Йдіть за мною!" Через мить: "Чого злякалися?", і акцент на страху повинен стати ключовим, з кількома повтореннями: "Значить беззаконням займаємося? Чого злякалися? Їдьмо до прокурора!"

Такий поворот ситуації в законне русло вже повністю ламає початковий план дій відвідувачів.

Відвідування прокуратури в їхній план не вписується ніколи. Їхні дії НЕправомірні, про що вони чудово знають. І самі вже перебувають у становищі осіб, яким негайно треба шукати відповідь на запитання: "Що далі робити?" Наважитися ухвалити "свавільне" рішення в ситуації, що склалася, "гостям" буде вже вельми непросто. Кожен з них має достатньо розвинене почуттям самозбереження.

Можливих варіантів розвитку подій може бути три:

1. відвідувачі йдуть зі словами погроз на адресу керівника (стандартна поведінка недобросовісних працівників правоохоронних органів).

2. Відвідувачі погоджуються проїхати до прокуратури (варіант теоретичний, неймовірний і нестандартний).

3. Відвідувачі розпочинають реалізацію (кримінально-караного) "свавільного" сценарію: блокують вихід із приміщення, потім йде заборона телефонних дзвінків і спроба відтіснити директора від персоналу з метою зачинитися з ним в його кабінеті для "розмови" (сценарій, характерний для "замовних" справ з дуже впливовими "замовниками". Якщо впливових заступників "свавілля" немає, відвідувачі вважатимуть за краще піти, щоб не нажити собі неприємностей).

Сценарій N 1. Коментарів не потребує. Однак при демонстрації жорсткої позиції директора має вельми високу ймовірність.

Сценарій N 2. Необхідно їхати до прокуратури ТІЛЬКИ і виключно в своїй машині, взявши як супроводжуючих працівників підприємства. Мета поїздки, що озвучується вголос, - подання заяви про порушення кримінальної справи. На запрошення "гостей": "Проїдемо в нашій машині" НЕ погоджуватися. Особи, що НЕ є ЗАТРИМАНИМИ (щодо яких НЕ буде складений протокол затримання) мають право переміщатися на своїх транспортних засобах, а не в автомобілях працівників міліції.

Сценарій N 3. Необхідно розуміти, що цей сценарій після демонстрації жорсткої позиції директора (що при цьому абсолютно не переступає грань законів) вже малоймовірний. Якщо "свавілля" триває (блокований вихід, дзвонити не дають, документи витягують самостійно, тобто проводять незаконний ОБШУК) - це жест відчаю осіб, у яких зривається план (ламається шаблон) дій, а "замовник" впливовий.

Необхідно розуміти, що деякі обмеження дій осіб, які перебувають у приміщенні (накладення заборон на переміщення по офісу, телефонні дзвінки, спілкування), може встановити тільки слідчий при проведенні виробництві ОБШУКУ або ВИЇМКИ, що проводяться ПІСЛЯ порушення кримінальної справи і надання ПОСТАНОВИ про проведення обшуку або виїмки.

Правова довідка

Слідчий має право заборонити особам, які перебувають у приміщенні під час обшуку або виїмки, а також особам, які під час обшуку або виїмки увійшли в це приміщення, виходити з приміщення і спілкуватися один з одним або іншими особами до закінчення обшуку або виїмки (ч. 3 ст. 183 Кримінально-процесуального кодексу України)

ДО порушення кримінальної справи (якщо відповідні постанови не надані) жоден працівник правоохоронних органів не має права накладати НІЯКИХ обмежень на осіб, присутніх у приміщеннях підприємств, установ та організацій, що перевіряються. Про це треба вголос, виразно та голосно (так, щоб це чули співробітники) сказати "старшому": "У цьому приміщенні командувати і забороняти буду я, а не ви. Я ЗАБОРОНЯЮ вам переміщатися по офісу, ЗАБОРОНЯЮ відкривати робочі столи і торкатися до документів".

Оголосити про заборони, що накладаються, треба неодмінно. За результатами "свавілля" працівники правоохоронних органів ЗАВЖДИ (при подальшому оскарженні їхніх дій) подають скоєне як зроблене із згоди осіб, що займають приміщення. В "актах", "протоколах" і "пояснювальних", що підсовуються на підпис співробітникам, вони не терплять ніяких зауважень (внести які кожний має повне право). Тому про свою НЕзгоду з тим, що відбувається, і заборону чинити несанкціоновані дії оголосити необхідно. Так само як і про те, що будь-який документ, ними складений, буде підписаний із зауваженнями (якщо буде підписаний взагалі).

Ремарка

Треба твердо повірити і повторювати про себе основоположну в розглядуваній ситуації, мантру: "Я вільна людина у вільній країні". Звучить банально. Але доти, доки всередині буде сумнів щодо цього, вимагати дотримання своїх прав просто безглуздо.

Ніщо так не вселяє упевненість у "свавільників", як віктимна поведінка (поведінка "жертви"). І ніщо так не руйнує цю упевненість, як упевненість в собі самої "жертви". З чого випливає наступний принцип, якого необхідно дотримуватися:

3. Упевненість у словах і діях. Упевненість у правоті.

Як зазначалося вище, якщо дії прибулих не ґрунтуються на винесеній слідчим і поданій керівнику підприємства постанові про проведення обшуку або виїмки, їхні дії з обмеження прав і свобод працівників підприємства є незаконними. І БУДЬ-ЯКІ дії керівника (крім фізичного опору) з припинення злочину, що чиниться в даний момент працівниками правоохоронного органу, є правомірними (дзвінок за телефоном довіри МВС є в цьому випадку саме такою дією, направленою на припинення).

Якщо відвідувачі не зреагували на все сказане директором і продовжують реалізовувати "свавілля" (імовірність чого вже досить мала, але залишається, як було вказано вище, при реалізації "замовних" справ із впливовими заступниками), в умовах блокування виходу, неправомірного обмеження переміщень по офісу, заборони телефонних дзвінків, стає актуальним

4. Принцип протилежності.

Що б не сказали і що б не вимагали ті, що прийшли, реакція повинна бути протилежною очікуваній. Власна ДУМКА (на яку кожний має право) - завжди протилежною (треба мати волю її мати).

"Пройдемо до кабінету, поговоримо". Відповідь: "Ні. Будемо спілкуватися в присутності моїх співробітників".

"Нам потрібні документи". Відповідь: "Ні. Ми їдемо до прокурора, він вам їх і дасть"

"Пишіть пояснювальну". Відповідь: "Ні. Ми їдемо до прокурора, там і напишемо".

"........" Відповідь: "Ми їдемо до прокурора. Чого злякалися?".

... Цикл...

Ремарка

Дати себе відтіснити і замкнути в кабінеті віч-на-віч з оперативними працівниками, відчуття необмеженої влади яким дають посвідчення працівників міліції, що лежать у кишенях, категорично не можна. Змагатися з віртуозами психологічного тиску (якими вони є) - безідейно. Якщо це сталося, потрібно йти в "глухий захист".

Бажання відвідувачів перебувати в приміщенні повинно наштовхуватися на бажання директора з приміщень їх вивести. "Легенда", що озвучується, - "До прокурора".

У реалізації принципу протилежності не можна поступатися. ЖОДНА вимога тих, що прийшли, не повинна бути задоволена. Оскільки в цьому випадку (якщо не подані постанови на проведення обшуку або виїмки, що дозволяють при проведенні цих слідчих дій накладати обмеження на переміщення і спілкування /телефонний зв'язок/) їхні вимоги НЕзаконні. НЕзаконні вимоги і розпорядження виконанню НЕ підлягають.

Дії працівників міліції в цьому випадку можна кваліфікувати як перевищення влади або посадових повноважень (ст. 365 КК України). Про що і має бути подана заява до прокуратури за першої ж можливості.

Ремарка

У практиці відомий випадок, коли в подібній ситуації не дуже боязкі працівники підприємства, що "перевірялося", самі замкнули вихід зі своєї території, після чого блоковані працівники міліції, забувши причину візиту, просили їх випустити назовні. При цьому на місце події виїхав викликаний кореспондент одного із засобів масової інформації. Працівникам міліції було оголошено: "Вийдете, коли кореспондент візьме у вас інтерв'ю і зробить фотографії".

Однак, інформуючи читача про такі факти, робити аналогічний крок ми не рекомендуємо.

В умовах обмеження переміщень і телефонних дзвінків слід, незважаючи на накладені заборони (керуючись принципом протилежності), брати телефон в руки і намагатися телефонувати зі словами:

а) "Я хочу подзвонити за телефоном 02 і викликати наряд міліції, яка зафіксувала б факт вашого тут знаходження";

б) "Я хочу подзвонити за телефоном Управління внутрішньої безпеки" і

в) "Я викликаю свого адвоката".

Будь-які дії з перешкодження здійснення телефонних дзвінків працівниками правоохоронних органів (якщо не проводиться обшук або виїмка за порушеною кримінальною справою) є неправомірними.

У разі вихоплювання мобільного телефону з рук і перешкоджання підійти до стаціонарного потрібно схрестити руки на грудях (т. зв. поза Наполеона), що є невербальним виявом упевненості (підсвідомо підтримуючи її), і йти в "глухий захист":

а) не давати ніяких пояснень ні в усній, ні в письмовій формі;

б) не підписувати ніяких документів (хоч з цього правила є виняток, який буде наведено нижче);

в) нікуди не їхати, незважаючи на пропозиції "Їдьмо з нами" (парирувати набором трьох фраз: "Я поїду звідси тільки в наручниках. Зачитуйте мені права затриманої особи. Складайте протокол затримання")

Правова довідка

Кримінальний кодекс України

Стаття 371. Завідомо незаконні затримання, привід або арешт

1. Завідомо незаконне затримання або незаконний привід -
караються позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до п'яти років або обмеженням волі на строк до трьох років.

...

3. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки або були вчинені з корисливих мотивів чи  в інших особистих інтересах, -
караються позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Якщо відвідувачі втомившися спілкуватися з директором і бачачи неможливість його "надлому", розпочинають витягувати документи з робочих столів самостійно, директору необхідно:

а) розслабитися та припинити нервувати, оскільки змінити хід подій вже не можна;

б) фізичного опору не чинити;

в) спокійно, жорстко, але вже з гумором продовжити керувати своїми людьми.

Потрібно розподілити ролі співробітників, приставивши до КОЖНОГО з тих, що прийшли, по 2 - 3 людини (якщо є кількісна можливість) для нагляду, з формулюванням "Щоб нічого не вкрали" (випадки крадіжки або, навпаки, підкидання деяких предметів і документів рідкістю не є). Фраза "Будемо свідками, коли щодо них буде порушена кримінальна справа" в цьому випадку цілком допустима, оскільки є правдою. Спокій і гумор директора має бути переданий працівникам, які, заспокоївшись і розслабившись, вже можуть розпочати і самі (між собою) коментувати дії "свавільників".

Ремарка

Кримінально-процесуальний кодекс України встановлює право слідчого при проведенні обшуку або виїмки заборонити особам, що перебувають у приміщенні, спілкуватися один з одним або іншими особами. Але жоден закон не забороняє особам, що перебувають у приміщенні САМОСТІЙНО коментувати те, що відбувається, і робити зауваження слідчому навіть при проведенні слідчих дій.

У розглянутому випадку "свавілля" (що чиниться ДО порушення кримінальної справи, як правило, "оперативниками") присутні в приміщенні особи мають повне право не тільки робити зауваження і коментувати дії тих, що прийшли, самостійно, але й вголос обговорювати їх між собою. Заборонити їм говорити не має права НІХТО (при спробі примусити мовчати - реалізувати "принцип протилежності" - говорити, що робиться спеціально для розосередження уваги осіб, які займаються "свавіллям").

За результатами "свавілля" ті, що прийшли, повинні оформити хоч який-небудь документ, щоб надати видимості законності події. Практика свідчить, що працівники міліції оформляють або "Акт контрольної перевірки" (складання цього документа законодавством НЕ передбачено), або "Протокол огляду місця події" (процесуальний документ, передбачений КПК), або "Акт огляду, виявлення і вилучення" (що є яскравим виявом повної правової безграмотності, такий процесуальний документ законодавством НЕ передбачений). Від директора вимагають поставити в ньому свій підпис.

Не тільки директор, а й інші працівники підприємства мають право відмовитися від підписання будь-якого документа (що було зазначено вище вже неодноразово). Однак директор може піти іншим шляхом, який у цьому випадку є більш переважним. На пропозицію підписати складений документ він може згоду дати: "Давайте, я вивчу". І після УВАЖНОГО вивчення (час на вивчення не обмежений), занісши над ним ручку, реалізувати принцип

5. Зіпсувати підписом документ.

Після вчиненого "свавілля" автограф директора в поданому до підписання документі повинен виглядати таким чином: "ЗАПЕРЕЧУЮдиректорІванов". І нехай хто-небудь скаже, що підпис повинен виглядати якось інакше. "Я так підписуюся". Крапка.

Після чого даний, вже підписа
Категорія: ПРО ВСЕ | Додав: RUBAK (2008-11-23) | Автор: Всеукраїнська мережа ЛІГА:ЗАКОН E
Переглядів: 598
Всього коментарів: 0
avatar
ФонтарЪ © 2021|