Полтавська рок-сцена почала формуватися наприкінці 1980-х – на початку 1990-х як аматорський рух молоді, що вирізнявся відсутністю офіційної інфраструктури. Лише поодинокі гурти з’явилися у провінційних будинках культури, освітніх закладах чи навіть підвалах. За словами одного з ветеранів, до 1992 року, окрім уже відомого гурту «Угол зрения» (з орбіти Полтавського медінституту), у місті взагалі не існувало жодних груп. Проте ближче до середини 1990-х у Полтаві виникла низка команд найрізноманітніших жанрів. Одними з перших стали «Квентін Дорвард» (1991; згодом – «Одіссея»), що грали хард-н-хеві та класичний метал. У грудні 1992 року в Полтаві створено і «Онейроїд» – альтернативно-роковий гурт із панк- та пост-панковими корінням, який згодом організував багато концертів і фестивалів, став одним із найдавніших і найвпливовіших колективів міста. Паралельно з’явилися менш відомі проекти – екстремально-металевий Zoofagus (brutal death/grind), приймали участь у фестивальних подіях типу “Heavy Sound” у другій половині 1990-х. Zoofagus входив до ядра ранньої полтавської важкої хвилі поряд із Inside та іншими метал-проєктами того періоду. Також туди входила низка панк- та гаражних гуртів: К.Г.Б., Клуб анонімних алкоголіків (КАА), «Епітафія» тощо. Уже в 1993 році, на імпровізованому панк-фестивалі «Майбутнього немає», організованому «Онейроїдом», виступили «Арахнофобія», КГБ, КАА, «Епітафія» та сам «Онейроїд» – це стало першим полтавським рок-фестивалем і першим клубним концертом у місті. Одним із перехідних проєктів став Транс-Формер (заснований 1997 року). Спочатку гурт тяжів до класичного року, але з часом у звучанні з’являються фолк-елементи. Вони стали прикладом того, як локальні музиканти адаптували глобальні тенденції до місцевого контексту.

Наприкінці 1990-х у Полтаві з’явився своєрідний творчий осередок – молодіжний клуб «Жовта Субмарина», започаткований журналісткою Інною Снарською. Як згадує один із учасників руху, «музичний рух у Полтаві розпочався з “Жовтої Субмарини”, це був приблизно кінець 90-х. Спочатку вони збиралися в приміщенні ТРК, потім — газети “Жовта газета”, а пізніше, коли офіційно зареєструвалися, отримали комірку в ОЦЕВУМі. Пізніше ця комірка стала осередком для всіх творчих молодих людей». Ця зустріч-притулок для поетів, бардів та рокерів зібрала широкий спектр талантів: крім «Онейроїда» та «Арахнофобії», туди входили барди Олег Шерстюк (ОШ) і Юрій Коржиков (блюз), дует Наталії Селезень – Юлії Кудлай, етно-рок-гурт Апельсиновое безобразие, проект «Тім» (А. Клименко) та інші. Найбільшу популярність у цій тусовці здобули «Онейроїд» та «Арахнофобія», а також дует Селезень-Кудлай і виконавиця Олена Гаран з гуртом «Канарська».

Однак на початку 2000-х «Жовта Субмарина» стала вимирати: майже всі активні учасники по черзі залишили клуб (через шлюби, навчання, переїзди тощо). Багато музикантів продовжили час від часу збиратися вже не як єдина спільнота, а окремими колективами. Мова пісень залишалася переважно російською: за спостереженнями одного учасника руху, «95% молоді спілкується російською або суржиком» і майбутні музиканти виростали на російськомовній рок-музиці. Відомо лише декілька гуртів які робили матеріали українською мовою (наприклад «Незвичайний Такотож», «Майор Пронін»,  «Трансформер » «Бавовна», «ПсевдонімБ»), тож загалом «полтавська сцена» в ті часи була фактично російськомовною.

У 2000-х роках локальна сцена стає більш структурованою і різножанровою. З’являються інтернет та нові впливи (ню-метал, альтернативний рок, металкор), що сприяє росту концертів і утворенню регулярних міні-фестивалів. Так, пост-панк/альтернативу починає грати гурт DMC (Дороги Мёняют Цвет) (засн. 2002), поєднуючи прог-рок та фольклорні елементи. У середині 2000-х активізувався металевий напрям: виникли гурти Phantazmagoria (melodic death metal), CHILL OUT (death metal) Nowhere (death metal), Eclipse (хеві-метал), а також більш сучасні текучки: Sangreal (metalcore), I-Timad (ню-метал з мелодією), Revolt (REVOLVT) (панк/альтернатива/метал), Collaps (металкор), Neidstange (thrash/core), Sideris Noctem (atmospheric black metal), Energ Grinder та Killafucka (noise/grind). Середньовічний метал/фолк був представлений проектом Lunar Onlooker (темний ambience metal, з 1997). Важка сцена становила близько третини активних гуртів середини нульових. Terakt працювали в напрямку грув-металу з впливами Pantera. Гурт існував недовго, але став основою для подальшого проєкту Mosquitos, який рухався в бік альтернативного та прогресивного року.

Паралельно наповнювалися інші сегменти: панк-рок і альтернативні форми. Так, полтавський «чистий» панк виник у роботі Rotten Sound (не фінський, а місцевий проект), що грав грубий хардкор-панк. Йому протистояли більш «рокові» панки: Linky, «Червяки», «Насрать!», – всі зі сцени DIY, мінімальним технічним оформленням та соціальними текстами. Також вирізнялися Kidsroom (Kids Room 402) – «гіґі-панк»-гітаристи з дуже молодим складом, що брали участь у «Маzепа-фесті» 2007 року; та Mary Jane – суміш панку й альтернативи.

Одночасно міцнішою ставала культурна інфраструктура: у Полтаві почали працювати постійні «рок-сейшени» (вечірки з багатьма гуртами) – зокрема Heavy Sound, Wild Drive, Воронє гнездо, Death Party. Найбільшими концертними майданчиками для місцевих музикантів у ті роки були фестивалі. Наприклад, щорічний Маzепа-Фест (етно-рок фестиваль у Полтаві, заснований 2003 року на Співочому полі в парку «Перемога») зосереджував патріотичну і рок-напрямовану публіку. На ньому виступали як відомі всеукраїнські гурти, так і полтавські колективи (напр. Kids Room 402). В обласних підбіркових турах фестивалю «Червона Рута» (одного з центральних мистецьких заходів України) представники Полтави регулярно пробивалися до фіналів – ці тури були фактично найбільшою сценою, де можна було побачити кращі гурти області.

Серед усіх учасників локальної сцени виділялися кілька «ядерних» гуртів, від яких відгалужувалися інші проекти. «Онейроїд» (засн. 1992) – найстародавніший полтавський колектив – записав три студійні альбоми (перший – «Китай у вогні», 1994–95; другий – «Частини тіла», 1998; третій – «Giftstoffe», 2009) та досі є активним (композиції Оксани Дронової з колишнього складу «Колискової Ради» увійшли в творчість «Онейроїда» на зламі століть). У 2004 році «Онейроїд» навіть організував у Полтаві триб’ют-концерт, в якому виступили «Насрать!», «Круті педалі» (від нього пізніше утворилося OTorvald), Rotten Sound, Linky, Червяки та інші місцеві гурти. Колишня колега Дронової по «Колисковій Раді» (яка згодом стала Jam Cherry) – Оксана Дронова – теж залишила слід на сцені: у 2007 році вона долучила до соло-програми гурту «Онейроїд» пісні зі своєї «Колискової» програми «Паперовий світ», а сам гурт «Колискова Ради/Jam Cherry» виступав на місцевих фестивалях як представник альтернативного року.

Інший довгожитель полтавської сцени – «Одиссея», котрий у різних складах діяв із початку 90-х (спочатку «Quentin Dorward»). Його гітарист Юрій Коржиков одночасно вів і сольні проекти, були популярні барди (Олег Шерстюк, Наталя Селезень, Юлія Кудлай). З 2005 року на арену вийшов OTorvald – гурт нового покоління, що став першим полтавським колективом, який пробився на всеукраїнський рівень. O.Torvald поєднував альтернативний рок і пост-хардкор, а їх успіх довів, що з полтавської сцени можуть виростати конкуренти кращим київським і львівським виконавцям. Не порушила основний вектор і польова школа полтавської музики: старі учасники «Жовтої Субмарини», наприклад Майор Пронін (панк-рок, пост-панк), що сформувалися у 90-х, продовжували грати в більш сучасному форматі й на початку 2000-х.

DIY-ініціатива «Организация поддержки и развития творческой молодежи «Гильдия Тени»» — свого часу головний координатор концертів death metal, black metal, grindcore та іншої екстремальної музики в Полтаві. Спеціалізувалася виключно на важкій сцені; панк-, альтернатива та класичний рок організовувалися іншими колективами самостійно. Лідер та ініціатор — Скілет Макс (реальне ім’я в локальних колах не публікувалося). Збирав склади, домовлявся про майданчики (ДК Залізничників, військовий городок ГДО, клуби), формував ядро полтавської extreme-сцени. Сама відома акція «Воронье Гнездо» («Три часа безудержной музыки»). Майданчик: ДК Залізничників (зупинка «Південний вокзал»). Учасники: Collaps, Rotten Sound, Neidstange, Energrinder, Sideris Noctem (Полтава, gothic/doom-death, засн. 2001), Иллиада, Lunar Onlooker (Полтава, black metal, засн. 1997).  Окрім них теж проводились  локальні extreme-події: Death Party (клуб «Глобус»), Heavy Sound ( ГДО: Eclipse, Revolt, Zoofagus, KillaFucka), Midautumn Twilight Mysteria, Descent Into the Darkness, серія Alegory of Mind.

Окремо варто згадати всі назви гуртів, що фігурують у місцевих афішах та спогадах. Серед них – маловідомі чи нетривалих існувань: Колискова Ради/Jam Cherry (елегантний альтрок, 90–2000-і), Империя (метал-прект), Kids Room 402 (молодіжний панк), Mary Jane (панк/альтернатива), Фреон, Патологоанатом (важкий рок/метал), Генеза (фолк-метал), Ктулху, Оrдер на арест (блюз/панк), HashTag (рок-романтика) та ін. На «Маzепа-Фесті» та регіональних етно-рок заходах з’являлися гурти Stereometria, Контрабас, Талісман, Арканар – усі з різною мірою «важкості» звучання. Усі ці назви констатують широту сцени – навіть якщо інформації про них небагато, згадки в афішах та фензінах підтверджують їхню участь у місцевому музичному житті. Берег Бонанзи — заснований на початку 2000-х, відомий фанковим стилем та енергійними виступами. У 2002 році випустили демо-альбом "Пападос". Учасники брали участь у фестивалях Mazepa-Fest, BarRokKo та GBOB 2008. Один із засновників, Євген Романенко, створив етно-рок гурт TaRuta. Гурт переїхав до Києва для розвитку кар'єри.

Слід відзначити і субкультурні зібрання: крім вищезгаданих сейшенів, рокери організовували імпровізовані концерти до різних свят чи просто «для себе». Часто це був єдиний спосіб пограти перед своєю публікою: адже, як зазначалося, у Полтаві «ніколи не було рок-клубу чи подібного утворення». Ось чому звичайні «сейшени» (неформальні концерти на кілька гуртів) часом збирали до 8–10 учасників, і принаймні половина з них згодом ставали тими, чиї імена «запам’ятовуються». Відтак полтавська сцена розвивалася здебільшого самодіяльно, спираючись на DIY-культуру.

Полтавська неформальна сцена не мала єдиного «центру» чи постійного рок-клубу. Вона складалася з мережі точок — відкритих, підвальних, паркових і напівлегальних. Саме ці місця формували живу інфраструктуру міста, де збиралися металісти, панки, готи, рокери й усі, хто існував поза офіційною культурною рамкою.

Однією з перших центральних точок 1990-х стало кафе «Іній». Це був безалкогольний заклад із кавою та морозивом, який швидко перетворився на місце зустрічі неформальної молоді. Тут домовлялися про концерти, обговорювали нові касети, планували поїздки на фестивалі. Пізніше приміщення змінило формат (частина стала «Золотим Фазаном»), але для покоління 90-х «Іній» залишився однією з перших легальних центральних точок сцени.

Паралельно існували вуличні місця — зокрема зона «Фонарь» — одна з найвідоміших точок полтавської метал-тусовки 1990-х. Йшлося не про заклад, а про конкретне місце збору — район біля «Затишку», кам’яний парапет під колишньою дошкою пошани. Це був фактичний центр ранньої неформальної Полтави. Тут збиралися металісти, обговорювали нові касети, мінялися записами. Поруч працювала наливайка «Хвилинка», що додавала місцю характерної атмосфери.

Саме «Фонарь» став першою стабільною відкритою точкою, де сформувалося ядро полтавського метал-середовища. Тут народжувалися гурти, знайомилися музиканти, вирішувалися конфлікти й формувалася ідентичність місцевої сцени. Для покоління 90-х це було не просто місце зустрічі — це був символ початку полтавського андеґраунду

Відкрите Співоче поле в парку «Перемога» стало майданчиком більшого масштабу. Тут проходили концерти, у тому числі «Мазепа-фест», а в перервах — репетиції та неформальні збори. Простір амфітеатру під відкритим небом дозволяв збирати значну кількість людей без клубних обмежень.

Для екстремальної сцени 2000-х ключовим став воєнний городок (ГДО) — Будинок культури на території військового авіаційного містечка. Саме тут проходили metal-події формату Heavy Sound та інші death/black-концерти, організовані «Гильдією Тени». Простір був холодний, жорсткий і технічно обмежений, але саме це створювало атмосферу повної андеґраундності.

Окремим явищем стала бетонна «Стіна» — простір графіті по дорозі від «кам’янки» до так званої «Каліфорнії». У 1990-х тут з’явилися професійно виконані роботи з метал-тематикою: логотипи й образи Metallica, Napalm Death та інших команд. Для провінційного міста це був нетиповий рівень — масштабні, продумані зображення, виконані не випадковими написами, а повноцінними композиціями. У той час подібні метал-графіті такого рівня були не в кожному обласному центрі. «Стіна» стала візуальним маркером сцени, її публічним символом.

Клубна інфраструктура початку 2000-х концентрувалася навколо клубу «22», де проходили «Рок-Удар», великі сейшени й презентації локальних релізів. Для акустики й камерних виступів працював паб «Сто Доріг», а панк-орієнтовані зустрічі відбувалися в підвальному просторі «Легіону».

З 2002 року в Полтаві щороку відбувався фестиваль «Рок-Удар», заснований гуртом Транс-Формер. Ініціатива виникла як спроба створити регулярний концертний майданчик для місцевих рок-колективів, насамперед тих, що працювали поза масовим форматом. Фестиваль забезпечував повноцінний живий звук і можливість представити власний матеріал перед широкою міською аудиторією.

До 2007 року «Рок-Удар» уже став сталою подією календаря. П’ятий випуск, проведений у лютому 2007 року в клубі «22», зібрав Онейроїд (із презентацією альбому «Lёd»), Дороги Меняют Цвет, Арахнофобія, Транс-Формер, Контрабас. Захід мав інформаційну підтримку та стабільну відвідуваність.

У 2008 році фестиваль продовжив виконувати функцію презентаційної платформи для локальних релізів. 28 лютого 2009 року в межах «Рок-Удару» виступили Транс-Формер, ДМЦ, Арахнофобія, Онейроїд, «Нове покоління», «Майжеколір» та інші гурти. На той момент подія вже свідчила про сформоване середовище полтавської рок-сцени з власною аудиторією та регулярною концертною практикою.  «Рок-Удар» виконував роль каталізатора локального руху: тут презентували альбоми, налагоджували співпрацю між музикантами, поширювали незалежні видання. Разом із «Мазепа-Фестом» фестиваль залишався однією з ключових подій року для полтавської неформальної сцени.

Період до 2009 року заклав підґрунтя для подальшого розвитку полтавської музики. Велика частина гуртів 90-х була «ефемерною» – записували лише демо й виступали епізодично, але саме вони створили основу спільноти з музикантів. Усі ці колективи сварилися, мирилися і виступали на різних майданчиках (наприклад, на «Червоної Рути», кемпінгових фестивалях під наметами, регіональних рок-фестах). Найяскравіші «зірки» цього руху – Онейроїд, Арахнофобія, Крутi педалi (OTorvald).

 Паралельно існував Незвичайний Такотож — панк-гурт із менш агресивною подачею. Їхні альбоми «Мішок женьшеню» (2000) та «Скажи собі так» (2002) зафіксували кінець 90-х у більш іронічному, побутовому ключі.

Майор Пронін, а також акустичні дуети – зіграли роль «генераторів» музичної сцени. Багато гуртів зникали, але деякі учасники доростали до наступних проєктів (зокрема учасники «Quentin Dorward» і «Одіссеї» далі працювали у «Майорі Проніні» та інших колективах). Показовим є приклад «Онейроїда»: вони не лише активно працювали в 1990-і, а й організовували концерти та фестивалі (перший політизований DIY-фест «Будущего нет» у 1993–1994 роках, згаданий вище), долучали до спільної творчості молоді музикантів (програма «Колискової» 2000-х) і зрештою протривали у сцені понад 15 років.

Загалом, вже до кінця 2000-х полтавська рок-спільнота стала доволі еклектичною: близько 30–40% гуртів грали панк/рок, третина – важку музику, решта – альтернативу та експериментальне звучання. Проте через малу інфраструктуру більшість проектів залишалися локальними й швидко розпадалися. Лише кілька колективів (на кшталт «Онейроїда», «Транс-Формер» чи O.Torvald) змогли вибитися на український рівень. Натомість навіть невдовготривалі гурти та випадкові проекти створили середовище, з якого виросли нові, більш стабільні команди наступного десятиліття.

Полтавська нерегламентована музична сцена пройшла шлях від розрізнених осередків і підвальних «сейшенів» 90-х до відносно вивіреної інфраструктури початку 2000-х з власними фестивалями та регулярними концертами. На цьому шляху спливли численні гурти – від абсолютно аматорських до доволі професійних. Сцена пережила панк-хвилю, становлення локального метала та появу альтернативних команд, пройшовши через кризу «Жовтої Субмарини» і спираючись на власне самоврядування. У результаті виникли основні “опорні” групи (Онейроїд, Арахнофобія, ТрансФормер, Майор Пронін) та безліч менших, але важливих представників (як «Колискова Ради», «Насрать!», Kids Room 402, «Арканар» тощо). Усі вони – навіть найскромніші за результатом – склали картину полтавської рок-музики тих двох десятиліть.