Головна » Статті » НОТАТКИ ТУРИСТА

Малайзія. Опис поїздки і враження від країни. (частина 2)

Частина ІІ. Опис поїздки і враження від країни. 20.12.2010-26.12.2010. 

Малайзія мене зачарувала, вразила, зацікавила і полонила з перших годин перебування. В цій країні я дуже комфортно себе почував, де б я не перебував – в містах, горах, парках, громадському транспорті чи закладах громадського харчування. Перед поїздкою я не мав на рахунок Малайзії жодних особливих сподівань, а вийшло так, що ця країна мені найбільше сподобалась зі всіх країн Азії. Це дуже різноманітна країна, в якій я знайшов все що мене цікавило і що я шукаю під час поїздок:

1. Цікаві і приязні люди

2. Фантастична природа, тобто красиві гори, незвичні ліси (джунглі), надзвичайне різноманіття рослин, чарівні острови, прекрасні національні парки, чудове озеленення, ферми метеликів і птахів, а також багато іншого

3. Різноманіття релігій (іслам, буддизм, індуїзм, даосизм, протестантство)

4. Цікаві музеї

5. Комфорт подорожування

6. Доступні і прийнятні ціни

7. Футуристична і традиційна архітектура.

Єдиним недоліком Малайзії (а, особливо, її південної частини) є для особисто для мене вологий і жаркий клімат. Вночі випраний одяг взагалі не висихав – приходилось вдягати мокрий одяг на себе і таким чином сушити.

Від всього іншого залишилися дуже позитивні спогади. Тому якщо Ви прагнете відвідати Азію, я однозначно рекомендую відвідати в першу чергу Малайзію. Кожен знайде в цій країні щось для себе.

Для мене залишається загадкою як можна було збудувати таку розвинену динамічну країну за менш ніж 50 років (нещодавно Малайзія святкувала 50 років незалежності). Ще на початку 60-х між основними етнічними групами було чимало конфліктів, а тепер ця країна демонструє чудеса толерантності. Як різні етнічні групи (малайці, китайці і індуси) з кардинально різними мовами, різними релігіями, різними світоглядами, різними традиціями змогли поєднатися і створити таку процвітаючу країну??? Варто їхати туди і вивчати толерантність і вміння співпрацювати.

  Отож, прилетіли ми в Малайзію за допомогою Ейр Азії в ЛССТ. Поміняли гроші прямо в аеропорту (перед прильотом до іншої країни я зазвичай перевіряю курси валют он-лайн на сайті www.xe.com) і відразу сіли на автобус до КЛ Сентрал. З КЛ Сентрал ми поїхали до Петронас Твін Товерс. Обійшовши Петронас, знайшли парк з фонтанами, де якраз включили фонтани і почали показувати шоу. Погулявши по парку, забрели в один з торгових центрів, де досить смачно поїли (орієнтовно 10 рінггітів на двох). Потім знову повернулися до Петронас, що побачити їх, а також парк та інші хмарочоси, ввечері. Центр КЛ ввечері виглядає дуже красиво. Звичайно, особливо ефектно виглядають Петронас. Після цього поїхали до коучсерфера – москвички Олі, яка одружилася з малайцем і разом живуть в КЛ. В Олі на квартирі зустріли пару з Санкт-петербурга, поляка з Варшави (він якраз починав подорож по 8-ми країнах Азії) та москвича, який прилетів з Латинської Америки. Що й казати, дуже цікаво поспілкувалися в  такій міжнародній компанії до пізньої ночі. Саме Оля і пітерці розповіли багато цікавого про Малайзію, зокрема, розповіла про деякі традиції, етнічні групи, надала рекомендації щодо Путраджаї та Камерон Хайлендс. Якби не ця зустріч, ми б не потрапили до Путраджаї, оскільки я не читав в жодних відгуках про це місто. В таких зустрічах і розмовах зберігається велика цінність коучсерфінгу.

Наступного дня поїхали до КЛ Сентрал, де купили квитки на швидкісну електричку до Путраджаї (12 рінггітів в обидві сторони). На вокзалі пересіли в міський автобус, який завіз нас прямо до центральної мечеті. Вона нас вразила. Це була найкрасивіша мечеть, яку я бачив до цієї пори. Після мечеті ми обійшли Кабінет Міністрів. Всередину нас не впустили, сказали, що потрібні перепустки. Потім пішли до ботанічного саду. Він нас просто «повалив на коліна». Я відвідував кілька ботсадів в Європі, але такого багатства рослин, витонченого ландшафтного дизайну, продуманості деталей й наближено не  міг собі уявити. Кращого ботанічного саду важко собі уявити.

Після ботанічного саду, ми пішли в центральний парк, який знаходиться на пагорбі. Там дійшли до палацу короля і дуже дивної модерністичної паркової алеї з хай-тек фігурами. А потім виявилося, що важко з парку вийти, оскільки навколо парку проходить 3-х рядна дорога і майже відсутні світлофори. Цікаво також те, що в Путраджаї мало тротуарів, а наявні тротуари часто мають здатність раптово закінчуватися.

Потім виявилося, що в Путраджаї досить складно знайти місце, де можна поїсти. Детально вивчивши мапу, зрозуміло, що варто йти до так званих «food corner», які знаходяться поза центральною частиною. Прийшлося добрих 30 хвилин йти до одного з фуд корнерів. Добряче попоївши, ми вирушили на центральний проспект Путраджаї. Ввечері людей і транспорту на вулицях майже не було. Не помітили ми й розважальних закладів. Однак прогулянку центральним проспектом принесла масу задоволення. Вздовж всього проспекту побудовано чимало сучасних будівель в стилі хай-тек і все чудово підсвічено. Вражають і два суперсучасні мости через озеро. Справді, місто чудового майбутнього. Диву дивуєшся, як з «нуля» можна це все збудувати за 25 років.

На третій день ми вирішили прогулятися в старій частині КЛ, тому поїхали до найстарішої мечеті, яка взагалі нам не сподобалась. Після мечеті ми пішли в Чайна Таун, де скуштували китайської кухні, а також китайських трав’яних чаїв. Згодом погуляли по проспектах, площах, скверах і потрапили до Національної Мечеті. Вона також нас не особливо привабила. А потім були Лейк Гарденс: парк метеликів, парк орхідей і парк гібіскусів (до речі, гібіскус – символ Малайзії). На жаль, часу було обмаль, тому ми повернулися на КЛ Сентрал, а звідти доїхали до тимчасової автобусної станції, оскільки всі автостанції тимчасово закриті на ремонт (мабуть, малайзійці хочуть здобути титул «Найкраща автостанція в світі»). Ця тимчасова автостанція виглядала наступним чином: велика площа і посередині велика тимчасова будівля (а-ля сарай, але з купою комп’ютерів, інтернетом, факсами, раціями). Але такої чіткої координації я ще ніде не зустрічав. Поки ми йшли з станції метро до тимчасової автостанції, купа координаторів запитували людей куди вони хочуть доїхати і спрямовували потоки до відповідних кас. Тому поки нас довели до відповідної каси, де миттєво нам видрукували квитки і довели до відповідного автобуса. При цьому жодного обману щодо вартості квитка не було. Те ж саме відбувалося з іншими пасажирами. Бездоганна організація і координація. Окремо про автобус – в такому зручному автобусі я ще ніколи не їздив. Замість 4-х сидінь в одному ряді, там було 3 широчезних сидіння наче у лімузині. При цьому в автобусі їхало 4 пасажира. І жодної хвилини запізнення.

Цим автобусом ми доїхали до Тана, де виявилося що цього дня вже жодних автобусів до Камерон Хайлендс не буде. Тому ми, не довго думаючи, вийшли за це містечко і почали ловити на локальній дорозі машину автостопом. Ловили десь годину, аж врешті зупинився індус і запропонував за гроші довезти нас. Зійшлися на ціні квитків за автобус, але згодом виявилося, що він не хоче на довезти до Тана Рата, а тільки до попереднього селища. Нас це трішки збентежило, оскільки в цьому селищі не було де ночувати, а було досить пізно. Тому ми зібралися пройти ще 11 км пішки, але вдалося зловити автостопом китайця, який нас люб’язно і безкоштовно довіз до Тана Рата.

В Тана Рата ми відразу купили на наступний день екскурсії за 60 рінггітів. І це було помилкою, оскільки можна не було включено в цей пакет відвідини рафлезії королівської. Тому перед тим як щось купляти – вивчіть пропозиції. Поселилися ми в гестхаузі (30 рінггітів за 2 особи) прямо біля джунглів, тому засинали під спів пташиного оркестру.

Наступного дня поснідали в індусів і поїхали на екскурсії. Відвідали найвищу вершину, ліс мохів, чайні плантації, чайну фабрику. А потім перервали екскурсію і пішли в джунглі для проведення власної. Щоправда, забули мапу і компас. Однак все закінчилось позитивно – ми успішно повернулися в Тана Рата. Від прогулянки джунглями отримали масу позитивних вражень. Я не уявляв, що джунглі бувають настільки різними. Навіть, впродовж нашої прогулянки, джунглі кілька разів змінювалися – подекуди було багато мохів, подекуди маса папоротей, подекуди маса ліан, подекуди джунглі були темними, а іноді світлими. Тому отримали від прогулянки багато позитивних емоцій. Також потрапили випадково на водоспади. Після такої прогулянки ми пішли в індійський ресторанчик, де напробувалися різноманітних індійських страв. І все було (на відміну, від справжньої Індії) дуже смачно, чисто і культурно. Ввечері сиділи на терасі нашого гестхаусу, пили чай і слухали птахів.

 Наступного ранку ми виїхали першим автобусом (здається в 7.00) до Джорджтауну. Через 5 годин ми приїхали до Баттерворзу, пересіли на міський автобус і доїхали до центру Джоржтауна. Там знайшли туристичний офіс, який знаходиться на 40-му чи 50-му поверсі центрального хмарочосу. Нам мила дівчина надала купу корисної інформації куди варто піти, поїхати, де поїсти і т.д., а також дала телефон, щоб я міг передзвонити до коуча. З ним я домовився зустрітися ввечері в його квартирі. Тому після туристичного офісу ми відразу пішли гуляти. В Джорджтауні є багато китайських храмів (Конгсі), які є досить незвичні, але цікаві. Відвідавши більшість цікавинок Джорджтауна, ввечері ми прийшли до квартири нашого коуча. Познайомившись з Ріком, зібралися і він нас повіз знайомити з місцевою кухнею. Що й казати – різноманіття смаків вражає. За вечерю (4 різні страви + 4 різні напої) за двох ми заплатили близько 20 рінггітів.

Зранку Рік повіз нас показати 2 буддистські храми – бірманський і тайський. Що й казати – храми чудові. Після цього він нас завіз до національного парку, де ми й залишилися. Від прогулянку отримали масу задоволення. Хоча він маленький, але дуже різноманітний. Однозначно, перебуваючи на Пенанзі, варто національний парк відвідати. Після національного парку ми прогулялися по рибальських селищах поблизу, покупалися на громадському пляжі. Цікаво було спостерігати як купаються малайські дівчата-мусульманки. Виявляється, вони заходять повністю вдягнуті в свій мусульманський одяг і так біля берегу стоять (часто разом з хлопцями). А хлопці хоч і купаються роздягнуті, чомусь майже не плавають, а також плюскаються біля берегу (і біля дівчат). Тобто так як європейці з далекими запливами і роздягнутими там майже ніхто не плавав.

 Після повернення до Ріка, він нас повіз до Кек Лок Сі – найбільшого буддистського храму Малайзії. Просто чудова сакральна споруда. Кек Лок Сі збудований на кількох рівнях і виглядає прекрасно. З веж Кек Лок Сі відкриваються красиві панорами Джорджтауна і навколишніх гір. Після прогулянки в Кек Лок Сі, Рік завіз нас до гірського озера на вершині пагорба. Там панувала атмосфера спокою і гармонії. Навколо озеро, ліс, гори і … величезні черепахи в озері. Після спостерігання за такою гармонією, ми умиротворенні повернулися в Джорджтаун.

В Джорджтауні Рік завіз нас до ресторану зі змішаною малайсько-індустською кухнею. Там ми дуже смачно, хоч і гостро, всі поїли і за трьох заплатили лише 31 рінггіт. Потім Рік повіз нас до місця де готують специфічні десерти АВС.

Нам дуже повезло, що ми потрапили до Ріка, адже з ним цікаво було спілкуватися, чимало він розповів про Малайзію, багато показав нам в Джорджтауні, повозив по Пенанзі. А перш за все, Рік був для нас прекрасним гідом по їжі і напоях. Без такого гіда важко зорієнтуватися що потрібно скуштувати, а що не варто, що смачно, а що не дуже. Це прекрасний приклад позитивного коучсерфінгу і гостинності.

Наступного ранку нас забрав бус з квартири Ріка і ми поїхали до Тайланду. До речі, часто приватні буси забирають людей з місця ночівлі – це популярний сервіс в Малайзії. Малайзійський кордон ми пройшли швидко, а потім був тайський кордон. Але це вже інша історія.

Висновок однозначний: Малайзія – це фантастична країна, яку обов’язково варто відвідати. Різноманіття, краса, позитив, гостинність, комфорт, цивілізація і природа, неймовірні враження, минуле, сучасне і майбутнє – все це Ви знайдете в Малайзії.
 

До зустрічі…
 

Всі права застережені.

© Назарій Зінько

http://nazariy-zinko.livejournal.com 

http://vkontakte.ru/id13444234

http://www.facebook.com/notes.php?id=100002086185871



Джерело: http://nazariy-zinko.livejournal.com
Категорія: НОТАТКИ ТУРИСТА | Додав: SenYa (2011-02-27) | Автор: Назарій Зінько
Переглядів: 839 | Теги: Малайзия
Всього коментарів: 0
avatar
ФонтарЪ © 2021|