ПОЛТАВСЬКИЙ hardcore - ПРО ВСЕ - Каталог статей

ПОЛТАВСЬКИЙ hardcore

Дуже довго визрівала тема розмови з приводу такого напрямку, як hardcore у нашому рідному місті Полтаві. Сучасна молодь суттєво відрізняється від молоді старої школи 90-х. І хоча усі вони є більш вільні у своїх прагненнях та поглядах, проте, нажаль, часто їхні музичні уподобання закінчуються тільки на модних іменах типу «Tokio Hotel», «Ария», «Rammstein», «Король и шут». Такі гурти як «Downset», «Sick Of It All», «Biohazard», «Madball», «Suicidal Tendencies» наша полтавська молодь не знає, або робить вигляд, що знає. Не знає багато хто з них і рідні полтавські гурти: «In Side», «Revolt», «Terract», «Спокій сказу», які у свій час були кістяком полтавського андеґраунду, тримаючи високо прапор hardcore на теренах усієї України. З ламанням стереотипів hardcore 90-х відіграв немалу роль у формуванні неформального руху в Полтаві та процвітанні незалежної андеґраунд культури. Нова хвиля контркультури дала поштовх до розвитку не тільки в музичному напрямку, з’явилися перші fanzine та настінний живопис. Стіна, котра стала серед неформалів візитною карткою міста, була дооформлена як раз у той час. Це був один з перших виявів DIY, коли студенти з мізерними стипендіями знаходили кошти на фарби та пензлі. Під керівництвом талановитого митця Маки парубками з hardcore-руху, були створені мабуть найкращі малюнки – Metallica, Napalm Death, Red Hot Chili Peppers, Slayer, Faith no more, тощо. Цей монумент андеґраунд живопису не мав аналогів в Україні. Проте вже через десять років вільна творчість втратила свою актуальність, молоде покоління не підтримало надбання 90-х і на сьогоднішній день Стіна знаходиться в жахливому стані. Тоді в 90-ті все було інакше... Я ніколи не забуду концерт «Revolt» у квітні 1997 року, коли ця молода невідома команда виступила у такому незвичайному для полтавських вух стилі – hardcore. Це було на кшталт вибуху бомби на фоні тодішніх команд, що грали або здебільшого death-metal, або панк-рок . Слухаючи їхні демо-версії на забутих вже касетах, просто захоплює дух від PANTERівського качу, репу в кращих традиціях «Biohazard», інколи з переходами до звучання «Stuck Mojo». Це звичайно трохи гіперболічно, але доля правди в цьому все ж таки є. А хто згадає «Terract»? Це заміс треш-кору й вигрібання таких ритмічних малюнків на барабанах, що здається грає якась запрограмована драм-машина. А це не машина, а Денис В’ялий, котрий, як і старший брат, грає на цьому інструменті просто відмінно. Головне, що тоді з них ніхто не думав про якість ротації чи популярність. Можливість виступити та донести свою творчість до слухача вже було винагородою для музикантів. Куди ж поділась отака некомерційна музика? Здається, що зараз у молодих музикантів на першому плані гроші, а потім творчість. Тоді чим вони краще від попси? Я особисто не маю нічого проти сучасних полтавських гуртів, але відчуваю глибоке розчарування, що молоді люди забули або не чули чудовий стиль музики, бо навіть й життя – як hardcore. Некомерційність цього стилю сприяє його зубожінню. Зараз я не бачу на вулицях таких людей, як у 90-х: незалежних, повних творчої наснаги, що мають свою власну думку та готових її відстояти у будь-який час. Це були люди, які жили у постійному креативному пошуку. Сучасна молодь, розбещена гламуром, снує нашим містом, і виникає враження, що межа між цивільною формацією та неформатом стерлася. Лишилось тільки невелика різниця у стилі одягу й не більше. Як жити і що робити, це, звісно, справа кожного, але я впевнений, якщо так піде й далі, то ми залишимось не тільки без hardcore, а й взагалі без неформату.
Категорія: ПРО ВСЕ \| Додав: RUBAK (2008-04-15) \| Автор: Кіт
Переглядів: 1347

Всього коментарів: 0