Можна довго з'ясовувати, де були глибші калюжі (у Славському чи Підкамені), де було важче проїхати і мокріше спати, але наразі всі, хто був там чи там, намагаються відіпрати якісну львівську грязюку від речей, розчесатись і звикнути до того, що дощ може лити не весь день. У останні вихідні липня Україна потерпала від повеней, і не тільки дощових, але й музично-драйвових. На двох фестивалях одночасно.
Відверто кажучи, якби не надмірна вологість із 25-го по 27-ме липня, то "Славське-Rock" був би чи не найкращим фестом літа.  Всі найліпші складові він має - гори, драйвова музична програма, а ще всілякі інші атракції типу снеп-шотів, велотурів, кінопоказів, розмальовок пляшок і тіл, інсталяцій із зібраного сміття в Карпатах та інших не менш цікавих справ.
Залите по самі вінця водою Славське перетворилося на брудне місиво в перший же день фестивалю. На "ура" продавалися дощовики (ціни вище ринкових) і гумаки (місцеві на них теж заробили добряче), при чому, останні ставали об'єктом арту - їх хіба бісером не вишивали. Із не меншим успіхом йшли в хід й інші "теплі речі", при чому, літрами. Боячись підхопити запалення легень, народ пірнав у запальні танці в багнюці, попередньо прийнявши достатню (достатню?) дозу алкоголю. Швидко звикнувши до перманентного дощу, фестивальці мокли і вже навіть не сушились, купалися в багні, браталися в калюжах, бігали і борсались, наче у пісні "Вія": "Три дні не милися та не голилися, горами рачки лізли ми та болотами повзли"…
Музична програма на обох сценах - малій і великій - мала чим порадувати.
 Денна сцена мала на меті відкрити публіці нові таланти з усіх усюд України і щось таки з того вийшло. У перші два дні фестивалю на малій сцені публіку розігрівали команди яких тобі хочеш напрямків (від майже-джазу і фольку до майже-харду і фанку). І ковбасило, відмічу, всіх. Багатостильовість звуків, що лунали з накритих від дощу целофаном колонок, об'єднувала в подальших гоцаннях панків і хіпі, хлопців у футболках "Amatory" і дівчаток з пластмасовими ріжками (що світяться в темноті, аби не згубити одна одну!), п'яних місцевих вуйків і трохи тверезіших немісцевих італійців. Перший день на малій сцені почався під звуки вінницьких "Мартових", продовжився танцями під киян "Fake Elegance" і "Віранду" (направду можна заслухатись глибокими текстами!), софт-роковий "ЧеЧе" (сама назва, вочевидь, походить від міст, які представляє гурт - Червоноград і Черкаси), а наостанок подивував зміненим звучанням дніпропетровський "Вертеп". Він зваріював свій склад і тепер грає м'який дніпровський джазо-фольковий рок з інтригуючими текстами (іноді про алкоголь). Уже ввечері під великою сценою творилося шось неймовірне (страшне і жахливо-драйвове) - цілющою карпатською глинякою мазалися всі, хто наважився прийти на стадіон. Чого-чого, а її не бракувало. Спочатку місили багно під шведів "Giri", потім під німців "Mamasweed", а насамкінець - найкрутіший заміс під "Мертвих Півнів" із Віктором Морозовим. Саме вони сказали вголос те, що напевне подумали іноземці: "Ви найкраща в світі публіка", і це було чистісінькою, як сніг, правдою. Мокрі, брудні, п'яні і щасливі ми танцювали як тільки хотіли й могли, щосили співаючи про те, що "Джульбарс повісився" і "Піва кончілась!!! Жена ушла!!!", і, звісно, про те, що "цей твій дощ не скінчиться ніколи…". Як на мене - найкращий виступ на фестивалі.
Вночі у Славському гукали Артура (цьогорічне відлуння "Шешор"), намагалися знайти щось сухе (хоча б і вино), а загалом чекали нового фестивального дня, бо забава "брудні танці" явно прийшлася до смаку.
 Наступного дня мала сцена біля клубу потішила виступом "Очеретяного кота", який окрім байок з минулого (подорожей чумацькими шляхами) тепер розказує й історії з сучасності. Чи варто казати, що виступи більш тяжких груп із перших акордів спонукали до стрибків в калюжах? Різні регіони України представляли такі різнопланові команди, як "Діти Сонця", "SюR", "Інкунабула", "ДЖАіРА", "Evidence", гурт Каті Гапочки… Посиленням опадів запрошувала велика сцена - спробувати перевершити вчорашню ніч. Цього разу розігрівали херсонські "Chilibombers" (попри те, що музика дещо нагадує "Ленинград", вірші, що їх зачитувалось зі сцени, подекуди змушували прислуховуватись), а вже зовсім спекотно робили поляки "Koniec swiata", британці "The Ukrainians" та італійці "La Scarnemurta". Проте більшість публіки не дочекалась ні першого, ні другого, ні тим більше третього. Вона побігла рятувати свої намети і речі в них, тому як ведуча фесту Росава зі сцени неодноразово оголошувала про те, що річка виходить з берегів і скоро наметове містечко просто-напросто змиє. Підтоплені туристи переселялись до школи (в якій першопочатково жили організатори і волонтери), до ангару чи на подвір'я перед ним. Ті ж, хто почув польський панк, англійський украфолк-панк й італійське ска, отримали по повній порції драйву. Чи доводилось коли-небудь цим гуртам грати в ТАКИХ умовах для ТАКОЇ відданої публіки? Навряд.
Щоночі в клубі (на фасаді якого, до речі, у вінку красувався тризуб, замість канонічного серпо-молота, якраз над написом "1966 р.") були танці. Там грали свої сети ді-джеї, і не тільки з України. Ті, кому було мало денних забав, могли наздогнати все вночі.
Ранок третього дня видався раєм. Сонячно й тепло. Постійне враження, що чогось не вистачає. На малій сцені програма виявилася більш фольковою, ніж важкою, на противагу попереднім двом дням. Вінницький "Ясон", франківські "Кораллі", київський "PoliКарп" і полтавський "Контрабас" у більшому чи меншому ступені мали етноприсмак. Останні, до речі, непогано "законтрабасили" народ, який після виступу ринувся за автографами, спільними фотографіями й альбомами. Крім того, в цей же день людей, що зібралися біля малої сцени ковбасило під "Animals' session" (сумісний проект Київ-Миколаїв) та "Outstars" (Одеса).
 Вперше за час фестивалю ніщо не перешкоджало розпочатись вечірній програмі на великій сцені вчасно. І "Пропала грамота" почала грати, коли навіть ще не сіло сонце. Чесно кажучи, їхній виступ видався мені найкращим того заключного вечора "Славське-Rock". Тому що ні поп-рокові "Файно", ні польські панки "Farben Lehre", ні навіть розхвалені чехи "100 С" так мене не поперли, як ця кам-подівська (хоча вже, певно, більше київська) формація, що грає, як вони самі це звуть, подільський фундаментал. Ну, це суб'єктивно, адже решті слухачів-глядачів, які найвитриваліше вистояли негоду і повені, не спокусились поїхати у попередні два дні і ночі від гріха подалі, всі перелічені команди задавали достатнього драйву, щоб незмінно товкти багно на стадіоні.
Ще однією відмінною особливістю "Славське-Rock" була наявність повітряної кулі, яка під час зливи перетворювалась на теплий душ, бо вода, скочуючись, нагрівалася.
Фестиваль закінчився раптово, як і дощ, котрий став його головною "прикметою" цього року. І якщо наступного разу все буде набагато сухіше, треба попросити організаторів, аби залили трохи води попід сцену - так краще танцюється :).
Джерело: http://www.music.poltava.ua/articles/20080807/ |
