| Головна » Статті » ІНТЕРВ'Ю |
Фліт: Музика за поштовхом душі (розмова перед виступом у клубі 22 м. Полтава)
Володимир: Ну ми тут ще не були. Захотіли побувати. Тобто хочемо побувати в тих містах, де ще ніколи не виступали. Нам наприклад дуже цікаво скільки сьогодні людей прийде, тому що від цього залежить чи ми завтра будемо їсти м'ясо, чи ми будемо пити воду. (сміх) DIYclab: Перше питання до вас буде складатися з двох частин і .мабуть ви вже задовбалися на нього відповідати, це питання про пісню “Іжачок”:. Андрій:- Це залежить від того яке питаннячко (сміх). DIYclab: По-перше, музика взята з «Manowar»? Володимир: Так Вова в 14 років був ярий фанат «Manowar». Але не взята, не здерта. Просто взятий стиль, але придумано то своєю головою. DIYclab: І по-друге. Можеш розповісти як вона він була написана? Володимир: Ну в цілому ось як це було: у мене дім біля набережної, я гуляю з собакою, бачу – мама з двома дітьми стоїть, одному 8, другому взагалі 6 років. І вони там дивились на дорогу де несеться багато машин.. Малий, 6 років, каже: «А що це там?», і от дитячим голоском, просто як в серце ножем: «Та це ж їжачок!». І так от сказано було – просто бомба! Я прийшов додому, погулявши з собакою, і зразу, за 10 хвилин, текст отак от – як взявся за ручку, так і зупинився на останньому слові. Оце саме те, що називається натхненням. DIYclab: Розкажіть про ідею самого кліпу, та як він знімався? Ігор: Ідея належить режисеру. 8-го у полі знімалися, 9-го зранку ми на параді були. Парад який у кліпі то на День Перемоги і, це не монтаж, 9-го травня йшли оце у натовпі. Так і в Голівуді монтаж не роблять. Ми постояли почекали доки офіційна частина пройде. (сміх). Потім стали там, де не було ментів в натовпі, студентів та учні, яких добровільно-примусово направляють на парад. DIYclab: Як на смак кульбабка Міша ії зїв я чи ні? Володимир: У нас дуже багато питають: «Як там бідний Міша?» Про це краще у нього спитати. Міша: (бас): Там вже, по-моєму немає різниці, чи ковтнув, чи ні. Бо вона там вже сік пустила. (сміх) DIYclab: Вас називають панками, українськими Bad Relligons, альтернативщиками, а як ви себе бачите? - Володимир: Ми отакі як є! Граємо таку от музику, ну, якби в основі взятий панк, поп-панк, тобто популярний, який почали з 80-х років робити і потім це виростало протягом 20-ти років, і в нашій інтерпретації виходить те, як воно звучить. Bad Relligons я, до речі, не чув доки мені хтось не сказав “Ви граєте дуже схожу на них музику”. Після чого стало цікаво послухав - сподобалося. У нас якоїсь певної ідеї та концепції ї нема. Перший факт буде поштовх з душі, а потім вже коли є проект пісні (я собі записую на комп'ютер проект), тоді вже з'являється ідея. Якщо я доходжу до якогось місця, роблю половину пісні, а потім все, тоді я приходжу і кажу: «Хлопці потрібно допомогти, ваші думки» Ігор: Наша творчість більш залежить від нашого світогляду, а кожен її сприймає зі свого. DIYclab: Пісня „Таблетка” про наркотики? Вона ненова, чому вона не ввійшла в перший альбом? Володимир: Пісня не про наркотики, а про інтернет (сміх). Так пісня стара придумана в 1992, грали в 97-му. Коли зібрали матеріал приступили за запису першого альбому згадав – є ще в мене «Таблетка». Було вже пізно. DIYclab: А от таке от питання: кліп до «Таблетка» - це якби мультик, так ось яка в ньому концепція і хто його намалював? Андрій: Наш друг, який живе від Івано-Франківська пару кілометрів, він намалював «Вийди, моя люба» і потім «Таблетку». Це все малювалося на папері, сканувалося, і вийшло ось таким своєрідним. Ми йому дали повну свободу. Тобто він передав це не як таблетка – це наркотик, а як таблетка – це комп’ютер. Тобто сценарій він придумав. DIYclab: А чому ви зробили сайт зробили у форматі цього мультика? Андрій: Це Міша, він дизайнер сайту. Міша: Та у нас все, в принципі, під цей мультик получилося. Сам альбом в ось такому стилі. І пісочний колір до в подоби, приємний. - В принципі сподобалось, як цей мультик намалювали нам. Я ще пригадую просто тоді, коли виходив другий альбом, тоді в попередньому дизайні сайту, щось там поламалося, чи що, і ми хотіли змінити, і якраз виходить альбом, робимо під нього дизайн ось і все DIYclab: Якось впливає на вашу творчість спиртне чи наркотики? Володимир: Ні як не вливають , я всі тексти придумую на тверезу голову. Їжачок, інші пісні. Ні, то таке – вип'єш пляшку пива, другу, і все, вже не можна собі довіряти. а взагалі це кому як зручніше. Шевчуку зручніше так, у нього стиль життя такий. А ось якщо наприклад взяти Юрія Хоя, які б там тексти не були, але всі по тверезі написані. Воно тоді щиро. DIYclab: А багато літніх та цивільних людей приходе на ваші концерти? Володимир: Кожного разу все більше і більше. У Львові взагалі жирно було. А от в Одесі ще, дядько якийсь замовив собі столик, щоб повечеряти, сидів і він всі слова знав. Чуваку вже десь 45! Тай в загалі виходить що з кожним новим концертом люд приходе більш різноплановий. Ну, в принципі, найчастіше, як ми замітили, це в Одесі. Просто це дійсно такий результат, що ми в шоці од сих пір! Перший раз приїхали в «Контрабас» - 5 людей. Приїхали наступний раз, через 3-4 місяці – повний клуб. Харків перший раз приїхали – повний клуб був, в «Черчіллі». І вчора от був невеликий клуб, не на багато людей, але прийшли люди, дійсно не грязь. Молоді, але вони культурно одягнуті, з дівчатками. З гламурними дівчатками, але це є показник, коли гламурна дівчинка слухає таку музику. До нас в Києві ходять такі – на шпильках, в платтях, підходять і кажуть: «А ми засипаємо та просинаємося під вашу музику. (сміх) DIYclab: Ви випустили DVD, стільки грошей пішло? Ігор:10 тисяч баксів! Прикинь це ж скільки років збирати прийшлось. І переживання оце, чи прийдуть люди, щоб все вийшло зведення звукозапису, монтаж відео. Хтось навіть питає у нас: а як це, що групі тільки 6 років, а вже DVD? Небагато в Україні таких груп є, можна перелічити на одній руці. DIYclab: Як ви бачите себе в майбутньому та яку на вашу думку ви займаєте нішу в українській .рок музиці? Ігор: В майбутньому? Отак як зараз є, якщо вже не буде вистачати часу на сім'ю, то сім'я буде їхати з нами. Так робить «Перкалаба», його син малий, починаючи десь пів року назад, куди тільки з ним не їздив. І в Шешори їздив, взагалі всюди був. Тобто концепція така, якщо не вистачатиме часу – сім'я їде з нами. Володимир: На мій погляд, андеґраунд – це чуваки, ну команди, вони там ідейні, вони займаються у вільний від роботи час, але вони прив'язані до роботи, і їм кажеш кидай роботу, іди в музику – вони не підуть. І такі команди у нас є. Ми з такими зустрічалися не раз. Ось маєш собі андеґраунд – він приходить весь порваний, ірокез торчить, але тільки на роботу – все. - Ну ось дивіться, коли я прийшов в групу, я був директором фірми, а власник фірми тої – мій друг, друг дитинства, музикант також. Його «жаба задушила», що я пішов в команду, і що ми почали писати альбом, ми записали альбом і він каже: «Вибирай!», я кажу: «Я вже вибрав! Я вже не працюю». Я 4 місяці ходив без грошей. Але я вибрав. І я не побоявся. Потім, з часом, кожен з пацанів залишив роботу. Зробили свій вибір і ніхто не злякався, хоча були періоди дуже важкі. І досі ми переживаємо важкі періоди, але були ще важчі. І кожен сидів без грошей, і ходили пішки, бо не мали на маршрутку. DIYclab: Хлопці яке ваше відношення до піратства, чи воно може вам зашкодити? Володимир: Ну від цього не сховаєшся. Хотілося б, щоб люди купували справді ліцензійні диски, якщо вони є прихильниками. Я ось не розумію наприклад того, що людина є прихильником якоїсь команди і альбоми тупо переписує. От ніби здорове піратство – це кльово, тому що людині сподобається музика. Тобто, просто так сталося у світі, що з появою формату mp3, музика розходиться на mp3, а виконавці заробляють концертами. Всі по різному до цього відносяться, ось Еліс Купер каже: «Хай собі крадуть, якщо хочуть, в мене від цього не падають рівні продажу». Бо бувають випадки, коли у людини вже є mp3, але коли іде на концерт купує диск, в аудіо форматі, щоб там розписалися. А іноді навіть по 2 диски купують, себто один щоб слухати, а інший просто стоїть з автографом. Ось у нас випадок був – підходить хлопець купувати диск, питає, у вас є перший та другий альбоми, ми кажемо ну є, а в тебе що нема? Він відповідає: я маю дома, і перший, і другий, ліцензійні альбоми, але друга справа на концерті. Є такі от люди! - Ну от був у нас такий випадок. В київському фан клубі, є один пацан, який в якомусь гурті грає. І ось він каже, що вони там на якомусь концерті виступають, і питає чи можна зіграти ваші пісні. Я кажу: які пісні? А він там: «Критик», «Охоронці вітру», «Спаплюжений» і ще одну, я вже забувся. Я кажу: а чого б і ні? Грайте, тут немає нічого страшного. Але, якщо команда буде грати ніби то їхні пісні, тоді можна вставити, і я вставлю полюбому. Тому що не можна так робити. Треба завжди погоджувати! DIYclab: А що ви очікуєте від сьогоднішнього концерту? Володимир: Що ми очікуємо? Що ж ми можемо очікувати, коли ми тут вперше? Ну хочемо, щоб побільше людей прийшло, щоб нас підтримували. Якщо буде небагато людей, то ми очікуємо ще раз приїхати до Полтави, щоб було отак от, як у нас часто буває: перший раз приїжджаємо – невдало, а другого разу вже багато людей. А буває й першого разу вдало, так що й самі не очікували. Так що ми не знаємо чого очікувати! Сподіваємося в Полтаві нам пощастить. Ми будемо робити весною тур і заключне місто має бути Полтава. Обов'язково ще раз приїдемо. Тому що в кожному місті України піратство поширене, і люди чули нас, хочуть побачити. Полюбому треба приїхати, як би там не було. DIYclab: Дякую, приємно було з вами поспілкуватися. Фліт: Нам також. | |
| Категорія: ІНТЕРВ'Ю | Додав: RUBAK (2008-02-08) | | |
| Переглядів: 1244 |
| Всього коментарів: 0 | |
