Питання може показатися дуже банальним і все ж таки ми постійно його собі задаємо. Чому так - ти цілодобово працюєш, а грошей немає навіть за квартиру заплатити? Займаєшся творчістю, але просунути її далі своєї кухні не можеш? Чому я живу погано, а в буржуїв за бугром усе добре? Хоча це питання і можна вважати риторичним, але тим не менш варто спробувати знайти на нього відповідь. Почати можна здалеку. Коли було відкрито Америка, люди юрбами рвонули туди. Хтось у пошуках золота, хтось у пошуках рівних можливостей, хтось – щастя. Щось у них не вийшло, щось склалося не так, як хотілося б, але результат у загальному вийшов непоганий. Зараз у них країна, з якої кожен громадянин не рветься втекти, їхньому почуттю патріотизму ми можемо тільки заздрити, а на їхню економіку, напевно, молитися. Парочка компаній монополізувала усе підчисту, перетворивши громадянина в користувача і робить усі щоб він не бунтував. Так, вони, як і будь-яке суспільство, роблять якісь помилки, але вони на правильному шляху і їхня мета близька. Що ж відбувається в нас? Пів століття нами правили нігілісти. Ми пройшли війну, пережили перевороти та економічні кризи, і до чого ж ми приповзли? Розумні люди за 70 років якось перевелися. Війна посприяла і наші вельмишановні добродії комуністи. Напевно, треба пригадати, що всіх чоловіків, які орали землю назвали «куркулями», відібрали всі і під розстріл. А хто ж залишився? Одні п'яниці, у яких і так у житті нічого не склалося, або божевільні фанатики, що лізли зі шкіри щоб зруйнувати існуючий світ. Подібне вже проходили коли хрестили Русь. Народ ввели в транс. Мужиків споїли, бабів змусили працювати. І вже майже не залишилося надії на те, що мужик, десь між короткочасним сном і ранковим опохмілом, або зануренням в рожеву реальність телебачення, все ж роздуплиться і зрозуміє, що відбувається насправді. Бо не дадуть. Якщо і прийде момент того майже фантастичного прозріння - куди подінуться Викидні Фабрики Зірок зі своїми оголеними ляжками та набитими силиконом цицьками, перевертні у краватках, що душать націю правою рукою і набивають свої закордонні рахунки лівою, пастирі, котрі за словом божим ховають свої комплекси педофілії? Щезнуть, як сніг навесні, бо без народу вони ніхто, глисти та й годі. Що першим почали робити генерали з оповідки Салтикова-Щедрина коли попали на безлюдний острів? Так, правильно, шукати мужика. Бо без нього ніяк. Смішно те, що люди це розуміють, але нічого не роблять, бо така мабуть наша доля, що не робиш - то все на гірше. Незалежність, Майдан і повна жопа… Але ми всі любимо свою країну хто як малоросійський придаток, хто як базу для іноземних військ. При цьому більшість прагне виїхати з країни в Європу або Америку… Адже в народі ходить переконання, що там живуть одні тупі виродки, а наш проникливий слов’янский розум легко зможе усіх там обдурити. А по факту - країну обетованну вже давно окупували азіати, і клали вони на слов’янский розум з високої колокольні, так само як і на мало чисельну європеоїдну расу. Життя повернулося до хохлів не тільки задом, а ще сіло на них зверху великою кризовою дупою, щоб знали: нічого мріяти про стабільність, достаток та іншу гидоту. І як у цій ситуації живуть неформали? А живуть, з одного боку, не так вже й погано - концерти, тусовки і багато інших позитивних речей... Усі сидять, жеруть синтетичне пиво і кричать, що світ продався. При цьому самі нічого не роблячи, чекають фею з чарівним хуєм, щоб стукнула по голові куканом і усе збулося. Уся справа в пріоритетах. Замість того, щоб купляти бухло, відкласти гроші на проект, а час замість пиятики витратити на його втілення. А так народ вільний час проводить в основному за хитаннями і вживанням пива. Потрібно задуматися - навіщо гробити себе, підтримувати корпорації, ставати користувачем, і подумати про те, що ти майбутнє нації, яке тупіє і спивається. Які нах діти будуть у батьків, які за тиждень вживають мінімум 4 літри синтетичного пива? Чому так ? Я відповім на це "чому?" - тому що для того, щоб жити на мінімально прийнятному рівні в нас потрібно впахувати до такого стану, коли вже для іншого не залишається сил. І нафіга тоді ці гроші потрібні?.. Краще вже бухати, в цьому сенсі я їх розумію, тобто багатьом вибирати доводиться між поганим і гіршим... ну, а в цьому випадку простіше піти шляхом найменшого опору... “Мы живем для того чтобы завтра сдохнуть ...” - співає Крематорій. А як же тоді протистояння соціальному рабству, будуванню світлого майбутнього, де усім буде роздано по потребам? Однозначної відповіді на це, на жаль, нема. Можливо панацеєю буде пришестя Філіпа Кіркорова в уніформі макдональдса з новим мегапіжженим хітом, або станеться святе чудо, і у Верки Сердючки виростуть справжні цицьки? Ось тоді можна буде забути про всі проблеми і обговорювати ці великі події, а там може й життя саме по собі налагодиться, екологія покращиться, і у кожного на дачній ділянці з’явиться нафтове родовище. Наприкінці хочеться нагадати дитячу казочку про двох мишок котрі потрапили у глек з молоком і не могли вилізти. Одна потонула, пославши все нах, а друга бовталася-бовталася, збила молоко в масло і вибралася на волю. Ось і треба - не здаватись, до останнього бовтатись и бовтатись, може щось і вийде. До речі, це буде цікаво, на що може перетворитися лайно, в якому ми плаваємо, від нашого бовтання.