Україна дуже дивна країна. Незважаючи на те, що ми усвідомлюємо себе як націю і безмірно пишаємося своєї до неї приналежністю, створюється враження, що ми зовсім не усвідомлюємо себе частиною суспільства, у якому ми живемо. Тільки в нас можливо, щоб компанія людей сиділа в лісопарку посередині куп власного сміття і захоплювалася красою навколишньої української природи! Іноді здається, що Україна - це не країна, не територія, не держава, не люди, що його складають, а скоріше якесь…стан. По мені так це просто ідіотизм! Хто ми? Що ми? Що, виходить, бути українським? Бути твариною? Так простіше простого! Піди, нажерись, набий морду кому-небудь, хто любить твою країну менше тебе, можеш ще посцяти на людному місці, розбити що-небудь, адже ти маєш право, ти ж українець, це і є вираження нашої любові до Батьківщини? Це відрізняє нас від інших націй? При цьому ми дивуємося, що наше життя лайно! Багатьох це скривдить, але хіба ми самі не тварюки? Хіба ми гідні чогось більшого, якщо самі не розуміємо цінності цього, якщо самі не робимо хоча б мізерні, але кроки убік цього? Далі
я вірую в Бога живого Ісуса Христа. Ми,як творіння повинні цінувати, дуже високо цінувати те, що нам дано в руки. Мене теж бентежить питання культури нації, рівня моралі і екології нашої природи. Країні потрібна революція, бо народ уже заморився. Його гнітять "забіяки" з комплексом двох міркувань: одне моє, а інше невірне. Серед нас багато "алмазів", не штучних, а справжніх, на яких тримається весь соціум, завдяки яким ми зовсім не перетворилися на гоп-компанію "в мире животнЫх". Я живу вірою і все поки що, хвала Ісусу, добре.Вас, дорогі українці, закликаю жити якщо не по заповідям, то хоч по добрій совісті, яка ще подає свій голос з глибин свідомості. Будьте благословенні! Миру вам у серцях! Хай вас Бог береже!
да прибудет с тобой мудрость Будды, сестра. (SenYa)
вот наближаются майские праздники, своеобразный сейшн "культурной" молодежи. кто хочет поглубже вникнуть в проблему, добро пожаловать на околицы города 1-2 мая. причем любого города. лично меня эта проблема задела... в церкви на Пасху, когда люди после 18-го перекура начали драку за место для корзинок с колбасой и яйцами. уже если там нельзя спрятаться и отдохнуть от проявлений "української самосвідомості", то съездить трезвым в лесок на шашлыки - это контрольный выстрел по национально-культурному самосознанию, и гордость за свою принадлежность этой нации быстро трансформируется в стыд... P.S. у свидетелей Иеговы выпускной экзамен, что ли? ajtesha, тебе по ходу самый трудный билет попался - зайти на панковский сайт и спасти заблудшие души? к готам зайди, там веселее
Україна дуже дивна країна. Незважаючи на те, що ми усвідомлюємо себе як націю і безмірно пишаємося своєї до неї приналежністю, створюється враження, що ми зовсім не усвідомлюємо себе частиною суспільства, у якому ми живемо. Тільки в нас можливо, щоб компанія людей сиділа в лісопарку посередині куп власного сміття і захоплювалася красою навколишньої української природи! Іноді здається, що Україна - це не країна, не територія, не держава, не люди, що його складають, а скоріше якесь…стан. По мені так це просто ідіотизм! Хто ми? Що ми? Що, виходить, бути українським? Бути твариною? Так простіше простого! Піди, нажерись, набий морду кому-небудь, хто любить твою країну менше тебе, можеш ще посцяти на людному місці, розбити що-небудь, адже ти маєш право, ти ж українець, це і є вираження нашої любові до Батьківщини? Це відрізняє нас від інших націй? При цьому ми дивуємося, що наше життя лайно! Багатьох це скривдить, але хіба ми самі не тварюки? Хіба ми гідні чогось більшого, якщо самі не розуміємо цінності цього, якщо самі не робимо хоча б мізерні, але кроки убік цього? 
