Україна дуже дивна країна. Незважаючи на те, що ми усвідомлюємо себе як націю і безмірно пишаємося своєї до неї приналежністю, створюється враження, що ми зовсім не усвідомлюємо себе частиною суспільства, у якому ми живемо. Тільки в нас можливо, щоб компанія людей сиділа в лісопарку посередині куп власного сміття і захоплювалася красою навколишньої української природи! Іноді здається, що Україна - це не країна, не територія, не держава, не люди, що його складають, а скоріше якесь…стан. По мені так це просто ідіотизм! Хто ми? Що ми? Що, виходить, бути українським? Бути твариною? Так простіше простого! Піди, нажерись, набий морду кому-небудь, хто любить твою країну менше тебе, можеш ще посцяти на людному місці, розбити що-небудь, адже ти маєш право, ти ж українець, це і є вираження нашої любові до Батьківщини? Це відрізняє нас від інших націй? При цьому ми дивуємося, що наше життя лайно! Багатьох це скривдить, але хіба ми самі не тварюки? Хіба ми гідні чогось більшого, якщо самі не розуміємо цінності цього, якщо самі не робимо хоча б мізерні, але кроки убік цього?
Далі