| Головна » Статті » СОЦІОЛОГІЯ |
Втрачена ідея!
мов паралітик той на роздорожжі людським призирством ніби струпом вкритий твоїм будущим душу я тревожу І. Франко Україна дуже дивна країна. Незважаючи на те, що ми усвідомлюємо себе як націю і безмірно пишаємося своєї до неї приналежністю, створюється враження, що ми зовсім не усвідомлюємо себе частиною суспільства, у якому ми живемо. Тільки в нас можливо, щоб компанія людей сиділа в лісопарку посередині куп власного сміття і захоплювалася красою навколишньої української природи! Іноді здається, що Україна - це не країна, не територія, не держава, не люди, що його складають, а скоріше якесь…стан. По мені так це просто ідіотизм! Хто ми? Що ми? Що, виходить, бути українським? Бути твариною? Так простіше простого! Піди, нажерись, набий морду кому-небудь, хто любить твою країну менше тебе, можеш ще посцяти на людному місці, розбити що-небудь, адже ти маєш право, ти ж українець, це і є вираження нашої любові до Батьківщини? Це відрізняє нас від інших націй? При цьому ми дивуємося, що наше життя лайно! Багатьох це скривдить, але хіба ми самі не тварюки? Хіба ми гідні чогось більшого, якщо самі не розуміємо цінності цього, якщо самі не робимо хоча б мізерні, але кроки убік цього? Припустимо, нам дали волю слова. І що ж ми скажемо? Можна написати «Х”Й» на заборі.… У нас немає спільної соціальної та національної концепції і навколо нас створені всі умови, щоб цього так і не з'явилося. Уся наша індустрія розваг спрямована на те, щоб вибити з нас останню іскру думки, принаймні, у мене створюється таке враження. Цінності, що нам вселяють, не мають нічого загального з патріотизмом. Навпаки, вони звеличують власні мотиви над суспільними. Нас вчать бути ідіотами! Ми - покоління споживання, від нас не вимагають геніальних думок, від нас не вимагають руху вперед, від нас навіть не вимагають гарного навчання і роботи, від нас лише вимагають, щоб ми справно пили пиво, справно настроювались на потрібну хвилю, справно ходили на тусовки в підтримку тієї або іншої торговельної марки чи партії. Про державу ми згадуємо, лише коли, державний гімн грає в нас як дзвоник на мобільнику, адже ж це так символічно. Людина не може жити без ідеї. Йому потрібно в щось вірити, кудись рухатися. Та безідейність, що нам нав'язують ЗМІ, нагадує стискаючий нас кулак. Тільки не варто забувати, що чим сильніше ви стискаєте кулака, тим більше у вас піде крізь пальці. От вам і відповідь на питання, як це можливо, щоб у країні, яка у свій час понесла катастрофічні утрати від нацизму, змогла зародитися ця зараза. Національна ідея змішана з ненавистю до тих, кого легше виявити як ворогів нації, й утворила в нас організації нацистів. З однієї сторони добре, що є якийсь рух. Що однозначно погано, так це те, що мотивуючим елементом цієї організації служить, мабуть, одне із самих примітивних, я б сказав, первісних почуттів - ненависть. А людьми, що одержимі ненавистю, дуже легко маніпулювати. Якщо люди думають не головою, а кулаками, то досить просто вказати їм на ворога, і вони будуть бити не перебираючи. Але тоді пропадає ідея. Коротше кажучи, ми живемо в країні, де здоровий патріотизм неможливий по суті, його сховали, за рекламою та споживацьким свинством і він місцями вилазить у виродливих формах. Можна просто любити термін Україна різними перекрученими способами, можна взагалі забити, включити телевізор та дивитись Дом-2, можна вийти на вулицю з лементом «Слава нації»... Ні, це все не те, скрізь упущений один важливий момент, якій нам необхідно враховувати. Спершу треба почати думати і розбиратися, яку локшину нам постійно вішають на вуха, а вже потім вести бесіди що таке Нація. | |
| Категорія: СОЦІОЛОГІЯ | Додав: RUBAK (2007-04-12) | |
| Переглядів: 1793 | Коментарі: 5 |
| Всього коментарів: 5 | ||||
| ||||
