Але найцікавіше починається після обов’язкової програми. Все найцікавіше знаходиться в гримерках. Тому що там за дверима, в прокуреній і пробуханій кімнаті сидить «Перкалаба» і втикає після свого виступу. А «Перкалаба» це такий циганський табір, який теж тягається зі стадіону на стадіон, даруючи панкам, тьолкам і міліціонерам позитивні вібрації. Позитивні вібрації у цьому випадку забезпечуються бубнами, дудками і життєвою мудрістю «Перкалаби». І вже від перебору життєвої мудрості починається традиційний набір побутового безумства — з водкою в нічних магазинах і готелями нафтокомпаній, зі сльозами розчулення і словами напучування, з наростаючими грізними вібраціями позитиву, який має врятувати культуру нашої молодої республіки.

Ну, а потім ми поїхали назад. Ця траса Київ-Харків, із обов’язковим заїздом до Полтави — таке враження, що перекрий її, зупиниться культурне життя в країні. Я вже не говорю про вантажні перевезення. Як писав Андрухович, по дорозі назад заснули всі, включно з водієм. Близько третьої нас зупинило даі. Довелось прокинутись і спинитись. Очевидно, цього разу брами пекла для нас були зачинені, очевидно вахтери з цих брам своєчасно зв’язались із черговим інспектором і повідомили його, що мовляв, цих клоунів сьогодні не пропускати, сьогодні це ваші клієнти. Ок, відповів черговий інспектор вахтерам пекельних брам, ок. Бізнес є бізнес. Думаю, він був у долі.

Сергій Жадан, Газета 24