Полтавські панки схожі на персонажів раннього Гоголя — вони позитивні і говорять суржиком. Думаю, вони трішки грають, стилізуючись під творчий доробок свого великого земляка. Виходить така ментальна накладка. Все інше доповнює інтер’єр — «Мазепа-фест», полтавські ставки, тьолки на каблуках у калюжах пива — українське мистецтво розвивається за рахунок шарових фестивалів, така сувора реальність. Вся ця строката, радісна і збуджена (у всіх сенсах цього слова) юрба тягається за своїми кумирами зі стадіону на стадіон, збоку це нагадує великий фізкультурний рух, всеукраїнські змагання з розширення свідомості, переможці яких отримують право на безкоштовне лікування за рахунок оргкомітету.
Але найцікавіше починається після обов’язкової програми. Все найцікавіше знаходиться в гримерках. Тому що там за дверима, в прокуреній і пробуханій кімнаті сидить «Перкалаба» і втикає після свого виступу. А «Перкалаба» це такий циганський табір, який теж тягається зі стадіону на стадіон, даруючи панкам, тьолкам і міліціонерам позитивні вібрації. Позитивні вібрації у цьому випадку забезпечуються бубнами, дудками і життєвою мудрістю «Перкалаби». І вже від перебору життєвої мудрості починається традиційний набір побутового безумства — з водкою в нічних магазинах і готелями нафтокомпаній, зі сльозами розчулення і словами напучування, з наростаючими грізними
...
Читати далі »
