Дух, що тіло рве до бою,
  Рве за поступ,  щастя й волю, —
  Він живе, він ще не вмер.

І.Я Франко «Вічний  революціонер»

Кожній епосі свої герої і свої революціонери. Кожному часу потрібен хтось, хто не дозволить заснути лінивим яппі, підтримає молодий бунтарський дух і стане кісткою в горлі можновладців. Революційні ідеї старі, як сам світ: від харизматичного Ісуса Христа до утопічного Томази Кампанелли, від фанатичних  Дантона, Марата і Робесп'єра до прагматичних Маркса, Енгельса та Леніна, від романтичного Че Гевари до загадкового субкомандате Маркоса. Змінюється час, мода, музика, але суть революційного духу, наріжне каміння його фундаменту, лишається незмінним – це рівність та справедливість.

  Суспільно-економічний лад, постійно еволюціонуючи, набуває все більш відкритої демократичної форми. Це все ще дуже далеке до ідеалу, але навіть тоді, коли настане рай Божий на землі, місто Сонця і комунізм «в одному флаконі» - все одно знайдеться той, хто буде проти. Це і є «вічний революціонер».

  Музика і література – це найпростіші і найоптимальніші способи донести ідею народу, тому саме музиканти і письменники беруть на себе обов’язки дзвонарів честі і совісті. В Росiї це барикадний Юрій Шевчук, в Білорусії  - «persona non grata»  Сергей Михалок,  в Україні - Сергій Жадан.

  У новому альбомі не тільки текст більш соціально-революційно насичений, але й виконується він у більш жорсткому форматі. Це вже не просто ска-панк з речитативом, це вже справжній ска-хардкор – різкий і безкомпромісний, як удар кувального молота на ХТЗ. Власне цей новий альбом гурт «Собаки в космосі» та Сергій Жадан почали «обкатувати» по українських майданчиках. І хоча альбом ще не вийшов, багато пісень з нього давно розійшлися по Інтернету і  стали популярними.

 
• «Зброя пролетаріату» - однойменна пісня з альбому. Про що вона,  зрозуміло з самої назви: це заклик до усіх небайдужих брати камiнь – зброю пролетаріату,  вчити історію, готувати революцію, лишати аудиторії та виходити на вулиці. Текст звичайно трохи радикально-максималістський, але такого вимагає ситуація. Якщо не ми, то хто?
 
•  «Завод iм.Шевченка» - пісня про губернатора Харківської області Михайла Добкіна,  так-так, цього легендарного героя ролику "Миша не выйобуйся! Хуле лицо кислое? Тебе никто денег не даст". Мені, як не харків’янину, важко оцінити усю кумедність пісні, але, впевнений, що такий Добкін є в кожній області, місті чи на селі.
 
• «Радіо Харків» - пісня для пробудження усіх свідомих, хто розуміє, або хоче зрозуміти, як працює система. Як вона тебе продає, купляє, та знову продає, але вже дорожче. Кожний політик і управлінець в нашій країні – це найгірша реінкарнація Паніковського,  яка дивиться на все крiз призму наживи. 

 
• «Мудаки» - ще одна пісня про те, як все і всі купуються і продаються. Про продажних бюджетників, журналістів, політиків та письменників.
 
• «Берці» -   пісня про тяжке життя дрібного підприємця в нашій корумпованій країні. Злободенно для тих, хто хоч раз пробував робити бізнес в нашiй країні.
 
• «300 китайців» - надто актуальна пісня, особливо для харків’ян, про нелегальну імміграцію в нашу країну.  Ринок «Барабашова»,  «7-й кілометр» -  це ті місця в Україні, де ти розумієш, що якщо нелегальна імміграція піде такими темпами, то українців в Україні буде меншість і наші онуки будуть їсти паличками.
 
•  «Олег Ляшко» - пісня не стільки про депутата с нетрадиційною орієнтацію Олега Ляшка, стільки про усіх тих депутатів, незалежно від їх орієнтації, хто став подiбен на справжніх  продажних підарасів.

Ось, приблизно таким буде новий альбом, якщо вірити програмі, яку Сергій та «Собаки» виконують на концертах. Маю надію, що дуже скоро ми побачимо його у крамницях та на торрентах. Купляти чи не купляти офіційні диски – це звичайно справа кожного, як і виходити чи не виходити на барикади.