Гурт Тартак дехто вже встиг списати з рахунків. Можливо тому, що із-за своєї громадянської позиції його лідер Сашко Положинський став небажаним гостем на телеканалах, а наші люди звикли оцінювати популярність гурту саме ефірами. Однак, на музичній мапі Тартак нікуди не зникав і судячи із свого сьомого альбому ще не скоро зникне. Чому наша редакція дуже рада.

Земляки Сашка Положинського – луцький квінтет Фіолет йшов до свого дебютного повноформатного альбому три роки. І хоча більшість пісень, що до нього потрапили, вже були засвічені на численних міні-альбомах, робота вийшла дуже цікавою та оригінально. Найбільше тішить той факт, що для гурту все ще тільки починається, адже потенціал у колектива дуже великий.

Ще одні дебютанти. Цього разу з дніпропетровською пропискою. Суміш арт-року з елементами бріт-попу та експериментального року – чудове поєднання для прихильників інтелектуальної музики. На гурт навряд чи чекає великий комерційний успіх. Зате у нього надзвичайно великі шанси назавжди лишитись в історії вітчизняної музики.

Львівський квінтет органічно вплітає український фольклор в американський джаз та блюз і прикрашає це все електронікою. Це той рідкісний випадок, коли загравання з фолк-мотивами не виглядає вульгарно, а навпаки, надає музиці оригінальності та самобутності.

Коли вийшов цей альбом, ніхто і думки не мав, що він стане останнім в історії колективу. Надзвичайно прикро, коли зникають такі самобутні колективи. Та як би там не було, а «Годы Геологов» з впевненістю можна назвати лебединою піснею, гідним підсумком 15-річної історії колективу.

Кожним своїм новим альбомом гурт AtmAsfera піднімає планку все вище та вище. Не став виключенням і минулорічний лонгплей колективу. Чого тільки варта «Тетралогія Апокаліпсису», яку взагалі можна назвати альбомом в альбомі.

Минулого року харківський колектив зустрів десятиріччя існування найкращим релізом за усю свою історію. З часом творчість гурту все більше відходить від арт-складової перфомансу в бік музичної першооснови. І альбом «Коллективное Б» це чудово демонструє.

Четвертий з офіційно виданих альбомів полтавської музичної формації та другий повністю концептуальний диск за двадцять років існування гурту. Можна довго намагатися описувати усі сильні сторони альбому «Ходень», та все одно навряд чи вдасться словами у повній мірі передати усі нюанси ювелірної роботи цього диску. Справжнє свято для поціновувачів якісної музики.

Про цей дебют було вже сказано досить багато. Та одне є беззаперечним: Івану вдалося реабілітувати поп-музику в очах меломанів. Після «Co’N'Dorn» називатися поп-виконавцем стало не соромно.

Можна довго сперечатися щодо переваг та недоліків першого сольного альбому колишнього учасника Океана Ельзи та Esthetic Education. Так, вокальні дані у Дмитра Шурова видатними назвати важко. Так, деякі тексти відверто слабкі. Але якість запису, музична складова та композиторський талант Шурова сумніву не підлягають. За минулий рік нікому й близько не вдалося наблизитись до його альбому «Простые Вещи». Тому ми стверджуємо, що дебютник Pianoбоя по праву посідає перше місце нашого рейтингу.