 Нещодавно, Арт-агенція «Вертеп» організувала виступ письменника Андрія Кокотюхи. Чесно кажучи, не знав нічого про нього і головними фактором відвідування даної акції була надія ще раз побачити Сергія Жадана, адже згідно афіші саме він мав презентувати письменника Дніпропетровщині. Іншими факторами були халявність даного перфоменсу і місце проведення у Літературному музеї, що знаходитися близько до моєї роботи. Озброївшись фотокамерою та прибувши на місце проведення о шості годині я з задоволенням відмітив для себе дві речі: по-перше більша частина персоналу музею розмовляє літературною української (для русифікованого Дніпропетровська це рідкість), по-друге у музею повною ходою йде ремонт, і це створює таку дивну авангардову атмосферу у поєднанні з виставленими картинами. Здивувала велика кількість камер та журналістів, нічого собі – подумав я, певно такий відомий дядько, а я нічого про нього не знаю. Оглядаючи публіку одразу розділив її на 2 верстви. Перша і основна – це прогресивна студентська молодь, друга і незначна - це представники культури старої школи. Далі вийшов Тіма (директор Арт-вертепу) і презентував письменника, перед цим відмітивши, що Сергій Жадан не зміг приїхати. Вийшов Кокотюха, певно якщо би був Лесь Подерев’янський він охарактеризував би його наступним чином: «Невисокий, вусатий та поцоватий». Щось одразу почало підказувати мені, що я втрачаю тут час. Кокотюха почав розказувати, про свої досягнення, а саме 18 книжок, 12 з який художні, про те, що не пише інтелектуальної літератури (ну хоча б сам це розуміє), що отримав багато національних премій, та про те, що більшість його книжок хочуть екранізувати. І без того нецікаву картину його виступу погіршувало ще невміння автора працювати з публікою. Він червонів, пітнів та заїкався. Після 20 хвилин виступу старша частина залу почала виходити. Кокотуха прочитав фейлетон «Про Миколу з поросям», яка чимось нагадувала гумореску з крокодила за часів совка, та слабою спробою наслідувати Жванецького. Далі він перейшов до характеристики своїх книжок і тут я зрозумів, що пора втікати й мені. Не знаю хто це читає, хто нагороджує, а головне хто це видає, і чи мають данні твори марку «Модна література», але для себе зрозумів напевно, що читати їх не буду. Думаю, його творчість може зацікавити людей які полюбляють писанину Дар’ї Донцової, Дена Брауна та інших комерційних графоманів. |
